— Можливо, не будемо відмічати День народження? — запропонував друг. — Вдома посидимо просто, стіл накриємо.
— Ні, я хочу відмітити так, як ми йому обіцяли. Запросити гостей, замовити великий торт, з аніматорами і фотографом.
У нашій сім’ї з народженням сина з’явилася невелика традиція. В День свого народження він прокидався від привітань, навколо було багато повітряних кульок і потрібно було задмухати усі свічки на торті, який принесли прямо в ліжко.
А сам День народження уже з самого першого разу ми відмічаємо із розмахом, хоча для кожного це різні поняття. Ми обов’язково запрошуємо фотографа і відеографа, аніматорів, замовляємо торт, кличемо багато гостей, придумуємо цікаву програму. А потім дружно переглядаємо відео, роздаємо гостям запис і фотографії.
Ось і цей, шостий День народження ми почали планувати відразу після святкування п’ятиріччя Антончика. Але ми хочемо одне – а виходить зовсім інше. Наша рідна людина – добра, любляча і турботлива мама померла.
Крім болю прийшли проблеми. Жити стало дуже важко, ми відмовились від багатьох речей, які були раніше нам звичні.
Я позичив гроші, вирішивши відмітити День народження сина так, як ми хотіли. В процесі підготовки дуже допомагали друзі і родичі.
І ось настав останній день перед шестиріччям сина. Я з вечора прикрасив свічками торт і надув повітряні кульки, сховав їх в шкаф. Лягаючи спати перед таким відповідальним днем на мене нахлинув такий сум, що я не міг заснути. “Завтра вперше я не почую: Коханий, дякую за сина” — подумки я розмовляв з дружиною, останнім часом це траплялося часто. В ту ніч мені приснився сон: мені снилася моя дружина, ми святкували День народження сина.
— Коханий, вітаю тебе з Днем народження сина, він у нас просто чудовий. Дякую тобі, — обіймає і цілує мене дружина.
Я різко прокинувся, чітко відчуваючи на собі її обійми. Серце шалено билося у грудях. Як шкода, що це лише сон. Я лягаю і подумки шепчу: “Дякую, що прийшла, кохана, я так скучаю…”
— З Днем народження тебе, з Днем народження тебе, — співаю, заносячи в кімнату сина торт зі свічками. Сонний і задоволений синочок, якого майже не видно за повітряними кульками, починає задувати свічки.
А через годину в двері подзвонили. Відчиняю двері – і бачу величезну коробку, яку приніс кур’єр.
Заношу додому. Ми з малим починаєм відкривати, а там величезна машинка на пульту, про яку син довго мріяв і конверт з грошима. Виявляється – це подарунок від хресного, який живе в Канаді і приїхати не міг. Грошей в конверті було стільки, що можна буо два таких дня народження відсвяткувати.
Зараз ми із задоволенням переглядаємо записи усіх попередніх днів народження, де з нами мама. Ще там усі друзі дитинства і бабуся, якої також з нами немає, лунає радісний сміх.
