Моя сестра народила три роки тому синочка. Хрещеною мамою стала її шкільна подруга, а хрещений батько був хтось із роботи її чоловіка.
Так ось, коли на Спаса ми святкували перший день народження Данилка у ресторані, всі гості дарували подарунки, а фотограф робив фото на згадку.
Я приїхала досить пізно, бо мала ще деякі справи, але не остання. Якраз встигла на вручення подарунків імениннику.
Я вибирала свій подарунок досить довго і таки обрала.
Я придбала для свого племінника Данилка дитячого велосипеда.
Я подумала, що гроші подарують наші батьки, а хрещені подарують щось золоте. А велосипед і так стане потрібним дитині за рік.
Бачили б ви моє здивування, коли через годину приїхав хрещений батько Данилка. В руках він тримав такого ж велосипеда, як мій. Точно такого ж кольору. Тільки на моєму був ще великий блакитний бант.
Я дуже розізлилася. Сестра моя теж стала невдоволеною, адже для чого одній дитині два однакові велосипеди. Та й хрещений батько міг зробити кращий подарунок на перший рік дитині, чи не так?
Кілька годин ми сиділи з сестрою без настрою. Кум сестри також був не в гуморі. Виною всьому наші велосипеди.
А потім почалися танці. От там ми і здружилися з цим кумом.
Здружилися ми настільки, що зараз я – його дружина вже впродовж двох років.
А велосипед, той що хрещений батько подарував дитині – сестра виставила в оголошенні і продала за кілька днів. Натомість придбала дитині машинку і біговел.
Ось така іноді дивна доля. Ми вовком дивилися одне на одного, а зараз душі один в одному не знаходимо, настільки любимося.
А з вами траплялися схожі курйози?
