Пішла в магазин і зустріла там бiднoгo чоловіка, який тримав за руку хyдeнькy дівчинку.

Був звичайний день. Я черговий раз пішла в магазин за продуктами. Там я помітила чоловіка з 5-річною дівчинкою. Судячи з їхнього одягу, вони були бiднi, але охайні. Дівчинка дивилася на полиці, не пропускаючи поглядом жодного продукту. Але ні разу нічого не пoпpocила у батька.

Чоловік розглядав лише товари за знижкою і не помітив як донька взяла з полиці коробку олівців, уважно подивилася на них і поставила на місце, поцілувавши. А потім таким же поглядом розглядала різні зошити та кольорові наліпки. Але чоловік присів до неї й тихо пояснив, що в нього немає на це грошей.

Але дівчинка відреагувала спокійно, без капризів, просто посміхнулася у відповідь. Важко було спокійно на це дивитись.

Я не втрималась та підійшла до полиці з канцелярією. Просто беручи все, що попадає під руку (кольорові олівці, альбоми, фарби, наліпки), я хотіла ощасливити бідну дівчинку. Але як це зробити, щоб не принизити її батька.

Я попала в чергу раніше них, оплатила товар і чекала чоловіка з дівчинкою біля виходу. Коли вони підійшли до дверей, я підійшла і сказала:

– Доброго дня! Сьогодні у нас проходить конкурс на найкращу дитячу посмішку. Посміхнись, красуне!

Дівчинка зразу посміхнулась так щиро, навіть очі засяяли. Я привітала її з “перемогою” і вручила подарунок її батьку.

Такі очі я бачила лише єдиний раз. Це було в Празі. В мене тоді були серйозні проблеми й бігала по судах, збирала купу різних документів. В результаті мене згодом звільнили. Я йшла без настрою по вулиці міста, з собою в мене майже не було грошей.

В голові була єдина думка – я можу залишитись без дитини, адже щоб перемогти в суді, потрібні були гроші. Я зайшла в кафе, щоб трішки зігрітись і випити каву. Та в приміщенні майже всі столики були зайняті, бо саме в цей час там проходила гра в Бінго.

Я сіла за столик в кутку і ледь не зразу до мене підійшла офіціантка і запропонувала купити карти для участі. В мене вистачило грошей лише на одну карту, вирішила ризикнути. І я перемогла! Зірвала джекпот! Я забрала гроші й щаслива йшла додому, адже я розуміла, на що я витрачу ці гроші. В той момент в мене були такі ж самі очі, як і в цієї дівчинки.

Поки дівчинка сяяла від щастя, а батько не міг щось заперечити, я вибігла з магазину і пішла додому. Маленька дівчинка так сильно раділа всій тій канцелярії. Особисто для мене це була дрібниця і щастя від свого хорошого вчинку, а дитині – справжнє свято!

Оцените статью
Пішла в магазин і зустріла там бiднoгo чоловіка, який тримав за руку хyдeнькy дівчинку.