Пішов четвертий місяць та чергова дата сплати за квартиру, але була тиша, ніхто не телефонував та не пропонував кошти. Коли наступив п’ятий місяць я почала телефонувати, але телефон ввесь час був поза зоною. Доки мені не зателефонували з міліції та запропонували приїхати на квартиру батьків.

Вже десять років, як я сама виховую сина. Після народження сина, практично відразу чоловік нас покинув. Ми тоді були молоді та не готові до відповідальності. Але так склалось, що я завагітніла та не змогла зробити аборт, як мене тоді не вмовляв мій коханий хлопець. Але я прийняла остаточне рішення – народжувати.

Після народження Сережки, чоловік відразу втік. Не готовий він до батьківства. А я настільки, за час вагітності, до нього стала байдужа, що навіть полегшало коли він пішов. Нам з Сережкою зовсім ніхто не потрібен був. Все тепло та увагу я віддала сину. Хоч як там тяжко не було у фінансовому плані, але це того коштує. Коли є людинка, яка тебе приймає, любить тільки за те що ти є.

За підтримкою батьків ми з сином жили більш-менш в достатку, але так склалось, що мої батьки зарано пішли з життя. Коли Сергійку було шість рочків померла мама й не витримавши самотності, через рік пішов за мамою й татко.

Тяжко нам було з Сергійком. Я працювала касиром в державному банку. Зарплата там була мізерною. Ледь вистачало сплачувати комунальні послуги за квартиру та на харчування в дитячий садочок. Також хотілось, щоб мій синочок був вдягнений відповідно та харчувався добре. Ледь кінці з кінцями зводили.

Проживали ми у квартирі, що дісталась від бабусі. З самого початку, як тільки завагітніла ми вирішили, що будемо проживати окремо від батьків. Зробили косметичний, не дорогий ремонт та придбали деякі меблі. Ось так і жили, моя зарплата та допомога батьків, поки вони не померли.

Від батьків дісталась квартира з гарним ремонтом. Сплачувати комунальні послуги за дві квартири мені було тяжко та й нічим. Тому я вирішила здати квартиру в оренду.

В місцеву газету дала об’яву, та розмістила оголошення в соціальних мережах. Перший мені зателефонував молодий хлопець. Сказав, що він студент, навчається на комерційній основі в університеті та в гуртожиток його не поселяють тому йому потрібна квартира. Фотографії квартири, які розміщені в мережах та кошти за оренду його влаштовують. Голос приємний, манера спілкування ділова, чому б і ні? Домовились з ним зустрітись наступного дня та домовитись про оренду квартири та вияснити деякі моменти, що стосуються найму.

Зустрілись ми вже наступного дня біля квартири батьків. Охайно вдягнений молодий юнак, приємний голос, дорогі приємні духи. Справляв враження серйозного молодого студента який швидко ввійшов в довіру. Та ще й те, що за квартиру розрахувався за три місяці наперед. Емоції в мене зашкалювали, я відразу почала планувати їхні розходи. Які дірки ще потрібно мені було позакривати. З посмішкою на устах я віддала хлопцеві ключі та зі спокійною душею пішла додому.

Три місяці студента я не турбувала, інколи телефонувала поцікавитись, чи все добре та чи не потрібно чогось. Але ввесь час чула приємний чоловічий голос, що все добре.

Пішов четвертий місяць та чергова дата сплати за квартиру, але була тиша, ніхто не телефонував та не пропонував кошти. Коли наступив п’ятий місяць я почала телефонувати, але телефон ввесь час був поза зоною. Доки мені не зателефонували з міліції та запропонували приїхати на квартиру батьків. Коли я прибула туди я ужахнулась. Сусіди викликали наряд поліції, бо уже не стерпно було витримати жахливий сморід який йшов з квартири батьків. Дзвонили у двері, але ніхто не відчиняв, тоді я дала дозвіл на вибиття вхідних дверей. З тріском ми ввалились у квартиру і я не могла повірити своїм очам, що з нею сталось.

Наркоман-студент, який проживав у моїй квартирі варив траву, сморід якої розносився по всьому дому. Вся квартира в смороді та прокопчених стінах тієї гидоти. Меблі, які залишились від батьків забруднені та зламані. Хлопця так і не знайшли, почекали одну добу, назад він не повертався. Просто щез. В розпачі та в сльозах, що робити далі, повернулась додому. Як же все-таки зовнішність обманлива.

Я вважала, що хоч трішки стане легше у фінансовому плані, а так склалось що навпаки. Після студента залишились борги за п’ять місяців комунальних послугів за квартиру, поламані меблі та прокопчені стіни. Ось так і довіряй людям. З того часу стоїть моя квартира пуста з поламаними меблями. За комунальні послуги згодом розрахувалась, а от щоб наважитись ще раз здати у квартиру в оренду не можу. Дуже дорого обходяться ті квартиранти.

Оцените статью
Пішов четвертий місяць та чергова дата сплати за квартиру, але була тиша, ніхто не телефонував та не пропонував кошти. Коли наступив п’ятий місяць я почала телефонувати, але телефон ввесь час був поза зоною. Доки мені не зателефонували з міліції та запропонували приїхати на квартиру батьків.