Мені сорок два роки і я вийшла заміж вдруге. Після цього шлюбу мене з чоловіком багато людей засуджують і через це довелось продати будинок у селі та переїхати в місто, де ніхто нас не знає. Я вирішила написати свою історію, бо на душі дуже боляче і я не маю з ким поділитись своїми переживаннями.
Я вийшла заміж у двадцять три роки і спочатку було все добре, або я була закохана – тому сліпа. Але протягом року спільного життя я зрозуміла, що чоловік мене не поважає і завжди кричить на мене та обзиває мене. Він вважає, що я ніхто та нічого не варта. Останнім часом Назар вживає багато алкоголю і коли п’яний, то ще більше на мене кричить. Бувало так, що він бив мене і приходилось з дітьми втікати з дому до друзів або матері ночувати. Але він мене знаходив і там також починав на мене кричати не соромлячись чужих людей. Одного разу він вдарив мою подругу, яка мене захищала і я вирішила більше у друзів не ховатись.
Я дзвонила до свекрухи і просила поговорити з сином, але вона мене не могла мені ні чим допомогти, бо її син також її не слухав.
У чоловіка є старший брат Микола – прямо протилежність Назару. Він вихований, добрий і ніколи не п’є, але жив він від нас далеко у іншому місті. Коли приїжджав, то завжди молодшого брата вгомонював і мій чоловік поводився добре.
Свекор помер десять років назад він також любив випити і свекруха звикла до п’яних скандалів вдома. Старший син не схожий на батька, а молодший – копія. Матір мого чоловіка мені завжди казала, що я маю терпіти та берегти свою сім’ю, а Микола рекомендував розлучитись з Назаром і не мучитись. Я не знала кого слухати: жити з чоловіком нормально не могла, але залишитись з дітьми сама теж не хотіла.
Одного разу чоловік підняв на мене руку і я вирішила не терпіти це та піти від нього. Я подала документи на розлучення. Свекруха дуже зі мною сварилась, вона розуміла, що її син пропаде без мене. Так і сталось Назар почав ще більше вживати спиртного та через два роки помер.
Я більше не влаштовувала особистого життя і присвятила себе дітей. Ми з свекрухою помирились і часто приходила до неї у гості. Микола переїхав жити до мами в село, бо він розлучився з дружиною і не хотів продовжувати жити у місті.
Ми часто з ним бачились і він запропонував мені жити разом. Я погодилась, бо мої діти вже підросли та навчаються в університетах, а я сама живу і мені дуже самотньо. Моя мати та свекруха були проти моїх стосунків з братом колишнього чоловіка, вони говорили, що так не можна і нас усе село буде осуджувати. Як можна вийти за брата покійного чоловіка? Але мої сини мене підтримали, вони знали, що дядько Микола хороший чоловік і буде про мене дбати. Вони дуже добре до нього ставились, бо після розлучення він нам допомагав і багато часу проводив з моїми синами.
Люди у селі дійсно почали про нас говорити погані слова, тому ми з новим чоловіком продали будинок та переїхали у місто жити, де нас ніхто не знає.
Я живу вже з Миколою уже шість років і дуже щаслива. Мені потрібно було швидше розлучитись з першим чоловіком та не терпіти його.
