Я завжди думала, що дуже жадібні люди бувають тільки в кіно або у книгах, а в реальному світі таких не буває. Але насправді я помилялась, оскільки зараз батьки мого уже покійного чоловіка хочуть відібрати частину квартири. Мовляв, це вони дали гроші на її купівлю, насправді ж за ці гроші ми лише зробили ремонт. Квартира була придбана за гроші, які заробила я.
Яке батьки чоловіка мають відношення до нашого квартири? Абсолютно усі речі, які вони хотіли забрати після смерті чоловіка, я віддала. Дійшло до того, що вони мені щодня телефонують і розповідають, що звернуться до суду, якщо я не пристану на їх умови. Зараз мені та так непросто, я залишилась одна з дітьми, то я ще й за житло маю перейматися.
У мене почали виникати сумніви з приводу того наскільки сильно вони любили свого сина. Ніколи у своєму житті я не бачила таких батьків, які після такої трагічної події в першу чергу почали б займатися грошовими питаннями. Навіть наші діти не стали у них на заваді. Як на мене – це дуже дивно. Ця ситуація насправді дуже безглузда.
Оскільки нічого офіційно вони пред’явити мені не можуть. Суд навіть на розгляд таку справу не візьме, але мені від того не легше. Я уже намагалася поговорити з ними сам на сам, але марно. Вони мене або не чують, або серйозно не сприймають.
Взагалі не розумію, що з ними сталося, адже раніше ми нормально спілкувалися, а зараз їх ніби підмінили. Друзі радять ігнорувати їх, але коли та кому це допомагало? Ми уже дорослі люди та можемо домовитися в таких питаннях, як поділ нерухомості. Від людей, які майже вдвічі від мене старші та мають набагато більше життєвого досвіду, я очікувала більш розумної поведінки. А те, що вони зараз демонструють своєю поведінкою просто неприпустимо.
Єдиною радістю є те, що на моїй стороні знаходиться сестра мого чоловіка. Лише вона розуміє абсурдність ситуації та намагається переконати батьків. Просить їх подумати про внуків та заспокоїтись. Звичайно, що і її вони не послухали, проте це дало мені впевненість в моїй позиції. Адже коли всі навколо переконують тебе у твоїй неправоті то поволі та сама починаєш в ній сумніватися.
Не знаю, що буде далі, але я більше терпіти це не збираюся. Або ми домовимось, або ми перестанемо спілкуватися і вони не побачать внуків навіть в соцмережах.
