Після заміжжя ми з чоловіком кілька років живемо на орендованій квартирі. Все оплачуємо самі, допомоги батьків мій Олег приймати не хоче, мовляв, у них і своїх турбот достатньо. Він пристойно заробляє, але гроші ми не витрачаємо, а вкладаємо у розвиток спільного бізнесу.
Після весілля я вирішила, що буду розвивати свою справу. Я закінчила педагогічний університет. За спеціальністю вчитель початкових класів, але ця спеціальність мене ніколи не цікавила. Я з тих студентів, що здобували вищу освіту, бо так батьки сказали. У нашому місті іншого вибору не було, а їхати в інше місто я принципово не хотіла. Це зайві витрати.
Я закінчила з відзнакою, але всі студентські роки була впевнена, що займатимусь чимось іншим. На 3 курсі я зацікавилась кулінарією. Пройшла дорогі курси, отримала сертифікат, але часу на розвиток не було, бо готувалася до весілля. Олег мене дуже підтримував і казав, що у всьому допоможе.
Я вирішила відкрити свою інтернет-сторінку, де викладала десерти, торти, які власноруч робила. І, похвалюся, це мало попит, людям подобалося. Це неабияк мотивувало і ми з чоловіком почали будувати плани, щоб заснувати свою невелику кав’ярню. Але потім сталось таке, що змусило нас пригальмувати все на невизначений час.
Батьки мого чоловіка живуть у великому приватному будинку. Місця там стільки, що вистачить для кількох сімей. Ми часто їздимо до них на вихідні.
Три місяці тому сталося горе, захворів батько Олега. Ми змушені були все покинути й переїхати жити туди, бо мамі Олега було дуже важко все на собі тягнути. Звісно, просування моєї справи теж припинилося.
У чоловіка є ще молодша сестра, яка живе в цьому домі зі своєю сім’єю, але на той час їх не було в Україні, вони їздили на роботу.
Я — невістка, мені завжди хочеться показати себе з кращої сторони. Зі свекрухою в нас хороші стосунки, але ми ніколи раніше не жили разом в одному домі. Я вирішила допомагати всім, чим можу, взяла на себе всю домашню роботу. Свекруха за цей час доглядала за чоловіком. Вже за тиждень такого життя я була вимотана і без сил, але виду не подавала. Чоловік бачив, що я втомлююся, але заспокоював тим, що скоро повернеться сестра і мені стане легше.
Якби ж то так сталося. Але, ні. Через тиждень приїхала сестра з чоловіком та дітьми. Роботи у мене лише додалося. Я з ранку до вечора стояла на кухні й готувала таке меню, наче в ресторані. Часто сама не встигала поїсти. Але нічого, зате у мене фігура красива. Братова лише час від часу допомагала прибрати за своїми дітьми.
Мені дуже пощастило, що у мене чоловік чуйний. Одного разу, після вечері, він сказав мені, щоб я припинила годувати все його сімейство й зайнялась собою. Я спочатку відмовляла його. Але він не послухав. Поговорив з мамою і сказав, що ми повертаємося до міста. Мама вже не сама й батькові краще. А домом нехай трохи сестра займеться.
Не знаю, як відреагувала на це свекруха з братовою, але мені наче гора з пліч впала.
