Після весілля мій зять дуже розбагатів, хоча я ніколи не вірила, що в нього щось вдасться. Тепер я прошу в них грошей, але донька не дає мені.

Донька зовсім про нас не турбується і не допомагає. Вона вийшла заміж за бізнесмена і забула про нас: про своїх батьків і сестру. Вони живуть, горя не знаючи, а ми мучимося.

Коли донька познайомилася з Тарасом, він не був такий багатий. Він мав якусь свою невелику конторку і тільки починав свою справу. А після одруження від дуже розбагатів. Тому я думаю, що це не тільки його гроші, але й моєї доньки, в тому числі — наші.

Я взагалі не вірила, що в нього щось вдасться і так йому й казала, що він дарма тільки сили й гроші витрачає. Я не була дуже щаслива, коли Юля привела Тараса знайомитися, бо завжди була впевнена, що моя донька може собі когось кращого знайти. Але не буду приховувати, він здивував мене. Він довів, що достойний моєї доньки.

Юля працює звичайним вчителем. Зарплата у неї невелика. Тому я й не дуже на її гроші розраховую, бо знаю, що вона не має. А от Тарас, то інше діло.

Щоправда, донька не дає мені грошей. Не знаю, чи то вона не хоче, чи Тарас забороняє. Нещодавно я подзвонила її й попросила дати мені кілька тисяч, а вона мені у відповідь:

— Мамо, зарплата у 20-х числах місяця, ви думаєте мені ті гроші з неба падають? Я ж минулого тижня вам перевела на картку.

— Та я ті вже потратила давним-давно. Оленці новий телефон купили, вона ж в столицю вчитися їде.

— Мамо, так ви ж тільки-но два місяці тому їй купили телефон! Майте трохи розуміння, до зарплати ще далеко.

— Так я твої й не прошу, хай Тарас дасть. Йому що, жаль для тещі?

— Мам, йому не жаль, але я в нього грошей брати не хочу. Бо справи не дуже. Він весь свій прибуток вкладає в бізнес і в те, щоб людям зарплату виплатити. Ви думаєте все так просто!?

— То нащо взагалі почав, якщо в нього не виходить!

— Мам, не починайте знову. Він старається. Просто не завжди є стабільний прибуток.

— Та ви просто жалієте нам грошей.

— Мам, та як жаліємо. Тарас татові машину подарував на день народження, ви в Єгипет літали відпочивати на річницю, Олені квартиру в Києві орендували й вже оплатили на рік вперед, я вам кожного місяця майже всю свою зарплату віддаю. Жаліємо!? Серйозно?

— Ой, та вже не перераховуй того всього, коли то ще було!

— Та яка різниця, мамо. Свекруха ще жодного разу не дзвонила і не просила грошей, а ви при кожній нагоді це робите. Ви ще ніколи до Тараса не дзвонили просто так, вам завжди щось треба від нього. А що станеться, якщо подзвоните і спитаєте як в нього справи, чи все в нього гаразд? Мені перед Тарасом соромно.

— Я зрозуміла. Все, більше я й копійки не попрошу, я то думала, моя донька мене любить, а ти так зі мною. Більше не дзвони до мене!

Я не вірю, що в них немає грошей. Скоріше за все, зять наказав їй не давати нам нічого. Але чому, я не розумію.

Я розповіла про цю ситуацію чоловікові, а він накричав на мене, що я лізу в життя доньки й сказав вибачитися перед нею. Не знаю, хто з нас правий.

Оцените статью
Після весілля мій зять дуже розбагатів, хоча я ніколи не вірила, що в нього щось вдасться. Тепер я прошу в них грошей, але донька не дає мені.