Моя дружина — найдобріша жінка у всьому світі. Ми разом уже понад 10 років і за цей весь час вона завжди підтримувала і прислухалась до мене. А могла б просто залишити мене самого з моїми проблемами.
Справа ось у чому. Моя сестра вийшла заміж рано і народила 2 дітей: сина та доньку. З чоловіком у неї не склалося. Вони розлучилися після 5 років шлюбу і він кудись зник. Вона розповідала мені, що Олег виїхав за кордон і там одружився. До дітей йому справи не було.
Вона сама доглядала за малими дітьми, ходила на роботу. Словом, викручувалася, як могла. Але рік тому її не стало. Вона п0мерла у молодому віці від смер тельної хв0р0би. Після п0хорону постало питання з дітьми. Куди їх? Батьки наші старенькі, вони б не дали собі раду з двома малолітніми дітьми. Рідного батька їхнього навіть немає чого шукати, він весь цей час не давав про себе чути, дітьми не цікавився і на похорон не приїхав. Про дитбудинок я й слухати не хотів.
Зрозуміло було, що дітей потрібно всиновлювати. Але як про це дружині сказати? В нас і своїх двоє росте. Вибору в мене не було. Це — діти моєї сестри, вони мені рідні. Я вже приготувався до того, що дружина відмовиться і покине мене. Звісно, я б її не винив.
Ці всі ситуації я відтворював у своїй голові й налаштовувався на розмову. Але моя Ольга, жінка дуже мудра, вона бачила і знала, за що я так хвилююся. Ввечері, після похорону, вона сіла біля мене і сказала: “Я згодна. Візьмімо опікунство. Ми ж завжди хотіли велику сім’ю”.
В ту мить я розплакався, як дитина, а вона міцно обійняла мене і прошепотіла: “Ми впораємося. Все буде добре, у нас буде велика щаслива сім’я”.
Одразу після усиновлення ми почали зведення нового великого будинку, де тепер всі разом живемо. До того часу ми жили на квартирі, але жінка сказала, що для такої сім’ї треба багато місця.
З Ольгою ми порадилися і вирішили започаткувати свій невеликий сімейний бізнес. Допомоги у нас багато, бо діти уже дорослі. Моя Ольга дуже смачно пече торти. Ось і домовилися: вона пече, доньки допомагають, а ми з синами займаємося доставленням та обладнуємо кухню у новому будинку, щоб розвивати свій бізнес.
В ті страшні часи, коли я думав, що нічого не вдасться і я не впораюся, я й уявити собі не міг, яким я буду щасливим через кілька років. Тепер у нас четверо дорослих дітей, які завжди нам у всьому допомагають і підтримують. Сподіваюсь, сестра бачить це все з небес і радіє разом з нами.
