Після 8 років декрету я була вимушена йти на роботу, щоб прогодувати трьох дітей та підняти з ліжка травмованого чоловіка

У нас була велика й дружна сім’я. Я ніде не працювала, бо була постійно в декреті. Та й коли працювати, якщо з трьома дітьми ніколи й відпочити. У чоловіка була високооплачувана робота, тому за 5 років ми змогли виплатити іпотеку за трикімнатну квартиру. Добре, що ціни на житло в нашому місті не такі високі, як у столиці.

Коли чоловік потрапив в аварію, йому пощастило залишитися живим, але він отримав важку травму хребта, тому потребував постійного догляду. Звичайно, у нас були деякі заощадження, але й вони закінчувались дуже швидко. Лікування та реабілітація коштували нам великих грошей.

Чоловік, хоч і був обмежений в русі, але намагався хоч якось підтримувати сім’ю. Він знайшов віддалену роботу перекладачем, тому хоч якийсь заробіток у нього був. Нашого сукупного доходу за місяць ледве вистачало на квартплату та продукти.

Поговоривши з чоловіком, ми прийняли рішення, що я повинна вийти на роботу. Єдиною перепоною був півторарічний син, якого було ще рано віддавати до дитячого садка, а дивитися за ним чоловік був не в змозі.

Моя мама, хоч і пенсіонерка, але ще працює, бо не може сидіти сама вдома цілими днями, а на її пенсію не дуже розгуляєшся по місту. Звичайно, у неї є вихідні, але присвятити весь свій вільний час моїй сім’ї вона не може. Тому для підмоги вирішили звернутися до свекрухи. Вона відмовилась доглядати дітей категорично.

Я тільки влаштувалася на роботу й не маю змоги постійно відпрошуватися, щоб сидіти з дітьми, коли моя мама на роботі. Не розумію, чому свекрусі так жалко свого часу для онуків.

Нам було дуже важко в перші півроку, але обходилися своїми силами та допомогою моєї мами. Коли свекруха приходила до нас на свята, то діти не сприймали її, як бабусю, а до моєї мами бігли з обіймами й поцілунками. Побачивши таку різну реакцію на двох бабусь, свекруха зрозуміла, що сама винна в такому ставленні до неї.

Зараз, коли чоловік відновив свій фізичний стан, міг виходити на роботу. Мені він працювати заборонив, бо відчував провину за таке довготривале лежання без діла.

Діти вже підросли, але роботи по дому не стало менше. Тепер в нагоді стають частенькі візити свекрухи, у якої прокинулися почуття до онуків. Вона навіть бере їх до себе на цілі вихідні. Звичайно, доречнішою була б її допомога у скрутну хвилину, але й за це спасибі.

Оцените статью
Після 8 років декрету я була вимушена йти на роботу, щоб прогодувати трьох дітей та підняти з ліжка травмованого чоловіка