Коли я одружився з Галиною мені було двадцять вісім років, а їй двадцять п’ять років. Ми були щасливі разом і дбали один про одного, але після народження дитини наша сім’я зруйнувалась.
Я колись думав, що люблю дітей, але після народження дочки зрозумів, що помилявся. Вона постійно плаче, не дає нам з дружиною спати і їй потрібна наша увага. Я дуже втомлений через безсонні ночі і Галина теж. Ми навіть тещу до себе покликали у гості, щоб вона нам допомагала.
Перед пологами ми з дружиною багато спілкувались і дбали один про одного. А після народження дитини ми не маємо часу, щоб говорити і приділяти час один одному. У ночі ми не можемо бути разом, бо постійно втомлені і дочка кричить та заважає нам. Коли я приходжу додому, то хочу бути у тиші, але дитина постійно плаче і не дає мені спокою. Я часто сварився з дружиною через те, що вона не може нашу дочку заспокоїти.
Я почав запрошувати жінок на побачення, але коли вони дізнавались, що у мене є маленька дитина, то одразу мене покидали. Усі жінки хочуть бути дружинами, а не бути коханками. А мене уже нудить від дитини і сім’ї, я навіть не хочу про це чути.
Я хочу прийти у квартиру, де мене зустріне гарна жінка і проведемо вечір разом, а не будемо бавити дитину. Я хочу лежати на дивані і не думати ні про що. Через постійний стрес я почав часто хворіти і відчувати себе дуже втомленим, старим чоловіком. Я більше не хотів бути батьком і мені було все одно, що про це думає дружина. А вона постійно дорікає мені, що я дбаю тільки про себе.
Я хотів, щоб Галина поводилась, як раніше і приділяла мені всю свою увагу. Вона тепер немає на мене часу і постійно сидить з дитиною. Коли я вимагаю від неї увагу, вона каже, що стомлена. Я відчуваю, що я її більше не люблю і вона мене також. Тому я думаю про розлучення, мені не потрібне таке життя.
Мої друзі мені розповідають, що вони після народження дитини почали більше любити дружину, але я навпаки. Я зненавидів Галину. Я більше не хочу жити разом з нею, вона стала для мене чужою.
Можливо, я не розумію, що вона втомлена і немає сил догоджати мені. Але у нас немає тих романтичних стосунків, які були до народження дитини. Дочка забрала у нас наше щастя, вона постійно у центрі уваги. Я також хочу, щоб я був важливим і моя дружина приділяла мені стільки уваги скільки приділяє нашій дитині.
Я одружився для того, щоб мене любили і цікавились мною. Я не хочу весь вільний час приділяти дитині, мені таке життя не цікаве. Напевно, я був не готовий до сім’ї, мені потрібно було ще погуляти, а тоді одружитись.
