Ми з Анжелою одружилися тихо без весілля і святкування. Перед цим її батьки сказали, що грошей у них немає. Тому якщо хочемо весілля, то щоб накопичували, а потім і святкувати. В мене батьків уже немає. Нам із сестрою залишилася двокімнатна квартира, яку ми розміняли, щоб обом було де жити. Квартирка маленька, але своя. Правда без ремонту, але згодом все зробимо.
Після одруження Анжела просила своїх батьків, щоб допомогли нам із ремонтом. Квартира моя, але дружина також хотіла нести свій вклад у квартиру. Я думаю, що так було б справедливо. Адже ми не сказали головну новину батькам Анжели. Моя дружина при надії, чим і поділилися в той час, коли Анжела просила гроші на ремонт. Нам відмовили однозначно, і мама дружини говорила, щоб ми більше не просили в них гроші.
А через місяць ми дізнаємося, що її батьки купили машину з салону. Як на таке можна реагувати? Я розумію, їхні кошти, мають право. Але ж майбутній онук також їхній. Виходить нехай дитя живе у квартирі без ремонту, а бабуся з дідусем роз’їжджатимуть на новенькій машині. Я більше мовчав, обурювалася Анжела. Не розуміє, чому батьки так поміняли відношення до неї? Раніше все для своєї дитини, наразі й копійки Анжелі не дають. І причину не говорять.
Я думаю, що знаю причину. Не подобається їм зять, тобто я. Але ж не їм вказувати з ким одружуватися. Умовляю дружину заспокоїтися, адже нервуватися їй не можна. А для себе вирішив, в моєї дитини не буде ні бабусі, ні дідуся. Таке рішення виникало на фоні відносин між нами з Анжелою і її батьками. Нехай катаються на машині, а онук не знатиме, що в нього є дідусь і бабуся.
Згодом ми заспокоїлися. Головне добробут у сім’ї. З дружиною заощаджуємо гроші, як тільки назбираємо суму, відразу розпочнемо робити ремонт. Все самі й своїми руками. Ми зможемо, у нас все вийде. Ось тільки наша дитина так і не знатиме дідуся і бабусю. А я все одно не підпущу їх і близько, хоч і будуть каятися. Ось таке моє рішення. Можливо скажуть що я не правий, розумію, у кожного своя думка. Але рішення міняти не збираюся.
