Після сварки з чоловіком я пішла плакатися до мами. Та вона мені сказала далеко не те, що я хотіла почути.

Коли вперше після весілля між мною і чоловіком виникло непорозуміння, то я на швидку руку зібрала рюкзак і попрямувала до своєї матері зі сльозами на очах. В моїй душі було стільки образи і злості, що я навіть не захотіла чекати транспорт, попрямувала під дощем через все місто, сумно хлюпаючи черевиками, які давно промокли від сильної зливи.

Коли я чекала, щоб мама відчинила двері, з мого одягу річечкою лилася вода. Мама жахнулась, коли побачила мене в такому вигляді. А потім швиденько відправила у ванну. Я полежала в гарячій ванні, вдягнула чистеньку, суху піжаму і попрямувала на кухню, аби розповісти матері про все, що сталося.

На той момент мені здавалося, що більшої трагедії в моєму житті не буде. Я не могла і слова сказати, бо на очах відразу проступали сльози. Та мені дуже хотілося, щоб мама мене пожаліла, пригорнула, тому я й продовжувала свою оповідь.

Та все стало для мене аж надто неочікуваним. Рідна матір замість того, щоб підтримати і заспокоїти почала вигороджувати Володю. А мене навпаки насварила, ніби то я у всьому на світі винна.

Так образливо мені ще ніколи в світі не було. Я вже й сама повірила, що така погана дочка та дружина. А потім вирішила запитати у мами, чому вона так думає.

– Олю, ти моя рідна донька, ти моя кровинушка. Я виховала тебе і маю право насваритися, зробити зауваження, якщо щось не так. Вова чужа мені людина. Я поважаю його і люблю, але критикувати його просто не маю права. На це у нього є свої батьки. Я б ніколи не хотіла, щоб свекруха і свекор кричали на тебе, робили зауваження, вчили життя. Тому і я не хочу виховувати чужу людину.

Навчись розуміти це, навчись приймати мої слова менш болісно, коли вони здаються не дуже приємними для тебе. Розказуй мені все на світі, чекай поради, не бійся бути засудженою. Та не спіши ділитися з тим, що відбувається в твоїй сім’ї. Скільки б років тобі не було, я твоя мама, яка повинна вислухати, підтримати і навчити. Сварки в сім’ї часто виходять за межі цієї сім’ї, та я думаю, що все потрібно виясняти віч-на-віч із партнером.

Невже було б краще, якби я зараз пішла посварилась із Володею, тримала б на нього злість ще довгі роки, а завтра ви б помирилися і жили собі далі спокійно? Ти маєш зрозуміти, що жодна матір не забуде образу в сторону своєї дитини так легко, для цього потрібно багато часу і сил.

Як то кажуть, не можна виносити сміття з хати. Все що відбувається у вашому домі, нехай назавжди залишається в ньому.

Оцените статью
Після сварки з чоловіком я пішла плакатися до мами. Та вона мені сказала далеко не те, що я хотіла почути.