Мені 25 років і в мене за спиною є вже два невдалі шлюби. Перший раз я вискочила заміж у 21 рік. Мій колишній чоловік одразу ж в перший місяць нашого спільного життя загуляв з нашою сусідкою. Я зібрала свої речі й поїхала від нього, потім подала на розлучення.
Почала вчитися й працювати, не залишаючи жодної вільної хвилинки на особисте життя. Заводити стосунки найближчим часом не планувала. Але одного разу стала свідком ситуації біля кафе.
Я йшла вулицею, а переді мною йшов чоловік з дитиною. Хлопчик зупинився біля вітрини з десертами й почав просити батька купити йому щось. Це все відбувалося буквально за кілька кроків від мене і я чула, як чоловік почав пояснювати синові, що у нього немає грошей на таке. Дитина почала жалісно просити, потім плакати. Ситуація стала напружена. Мені стало жаль хлопчика, та і його батька теж, тому я підбігла й запропонувала пригостити малого тим тістечком, яке йому так сподобалося. Чоловікові стало ніяково, він почав виправдовуватися, що у нього є гроші, але він не хоче їх тратити на такі дурниці.
В результаті я зробила по-своєму, купила малому кілька тістечок і ми сіли в кафе, розговорилися і я не помітила, як збіг час. Ми з Олегом обмінялися номерами, стали переписуватися. Він — батько-одинак, дружина пішла до іншого. Я на той час самотня й розчарована в сімейному житті жінка. Але я, неочікувано для самої себе, закохалася. Все склалося так, що ми з Олегом зблизилися й почали зустрічатися. А через рік після нашої зустрічі відбулося моє друге весілля.
Олег мене буквально на руках носив, балував подарунками й обіцянками щасливого подружнього життя.
Проте після весілля я зрозуміла, що Олег шукав собі не дружину, а прислугу. І колишня його втекла від нього не просто так. При тому, що я працювала на роботі так, як і він, він кожного дня дорікав мені тим, що я нічого по дому не роблю, що за дитиною не дивлюся, що я одяг його не випрала, а якщо й випрала, то чому не висушила, чому його улюблену запіканку не приготувала. А найбільше за все мене дратувало те, що він нічого не міг сам зробити. Він сідав на диван і починав: “Таня, а де викрутка? Таня подай пульт, Таня зроби те, Таня подай…”
Одного дня сказала “досить”! Я приходила з роботи о 8 годині вечора, а йшла о 8 годині ранку. Коли я мала все робити?
Він цього не розумів, як і не розуміла його матір. Вона теж постійно пиляла мене за те, що я не належним чином доглядаю за її сином та внуком. Десь через місяць після весілля мені все стало зрозуміло.
Я подала на розлучення і не шкодую про це. Мені тільки дитину жаль, і я не розумію його колишньої жінки, яка залишила дитину і пішла до іншого чоловіка. Дитину можна було забрати з собою, щоб він був біля мами. А Володя, якщо продовжить такими темпами, так і залишиться сам.
