Наталія Вікторівна все своє життя прожила в селі, виховала двох чудових синів які мали вже власні сім’ї. Так і залишилася сама в пустому будинку. Одного разу їй стало погано вчасно побачили сусіди та викликали швидку. Довелося вести в лікарню серце дало збій. Обидва сини як тільки дізналися про це одразу приїхали до неї. Виявилося що треба буде деякий час доглядати за неї. Старший син одразу вирішив забрати її до себе в нього була велика квартира. Молодший відразу сказав що буде допомагати медикаментами на тому і зійшлися вони.
Наталія Вікторівна була не дуже рада тому що доведеться бути не дома, бо там ще так багато роботи, та і вона не хотіла заважати своїм синам. Єдиним плюсом було те що вона може побути з онуками.
Переїхавши на квартиру, все було добре. Невістка допомагала піклуватися. Дні минали все було гаразд, сварок не було. Вона познайомилася з сусідами, коли виходила подихати свіжим повітрям. Час від часу вона сиділа на лавочці та розмовляла з сусідами, і слідкуючи як внуки граються на майданчику.
Син попередив що через тиждень він має їхати у відрядження, і що вона залишиться лише з його дружиною. Наталія Вікторівна не хвилювалася адже стосунки з нею були хорошими вона ніколи не докоряла невістці та не казала що вона щось робить не так. Та й Анна завжди була доброю до неї.
Син поїхав і вже на наступний день Анну ніби підмінили, вона постійно грубо відповідала грубо, тепер вона почала розповідати яка Наталія Вікторівна невдячна адже вона тут живе але нічого не робить лише байдикує. Наталія була шокована тим як змінилася її невістка за один день. Спочатку подумала що можливо вона встала не з тієї ноги проте це все продовжувалося весь час поки син не повернувся з відрядження і тоді Анна знову стала милою та любязною.
Наталія Вікторівна не хотіла розповідати сину, що трапилося. Та і схоже що Анна нічого не збиралася казати. Син радів що в його матері та дружини такі хороші відносини.
Через місяць йому знову довелося їхати у відрядження і все повторилося, тоді Наталія Вікторівна, вирішила, що вона вже тут на довго затрималася. Зібрала речі та вирішила піти. Анна її не проводжала та не допомагла з сумками, єдині хто сумував це було онуки. Вона якось добрала на потяг та попрямувала додому. А дома буде багато роботи та не буде часу сумувати.
Декілька днів вона вже була дома як до неї зателефонував син запитати як її здоров’я. Вона відповіла що все гаразд, тоді він попросив передати телефон Анні, та мати йому відповіла що не може бо вона зараз порається на городі. Син був шокований він був впевнений що вона досі в них дома.
Через декілька годин він вже був у селі. Та почав розпитувати маму що трапилося, а вона йому все розказала, він не міг повірити почутому.
Та зараз сидить в маминому будинку та думає що робити йому з Анною бо не може досі зрозуміти чому вона так поступила з мамою.
