По дорозі в РАЦС я отримав від своєї коханої смс такого змісту: “Вибач, але я не приїду. Я не хочу цього робити.”

Я робив своїй дружині пропозиції вийти заміж 4 рази, але кожного разу чув відмову і слова “давай не будемо спішити”. Я й не спішив, ми зустрічалися 4 роки, і я любив Дару, щиро, я хотів з нею сім’ю побудувати. Всі мої друзі вже були одружені, дітей бавили, я вже у всіх на весіллі погуляв, не дивно, що свого захотів.

Але це — парадоксальна ситуація. Зазвичай дівчина більше хоче весілля, аніж хлопець, а у наших стосунках все було навпаки. Я хотів сім’ю, мене так батьки виховали, втовкли мені в голову, що в житті сім’я — то є найцінніше, що людина може мати. А Дара, очевидно, так не думала. Їй свобода була важливіша за все інше.

Коли вона вкотре відмовляла мені, пояснювала, що всі її подруги, які вийшли заміж, зараз глибоко нещасні, перетворилися на рабинь, змушені чоловікові догоджати й дітей бавити. Мовляв, всі чоловіки одинакові. Запевняла, що коли ми одружимося, вже нічого не буде, як раніше і варто насолоджуватися тим безтурботним життя, що маємо.

Якоюсь мірою я розумів її, навіть погоджувався. Але категорично не підтримував ідеї, що всі чоловіки одинакові й, як вона вийде за мене заміж, їй доведеться мені їсти готувати й шкарпетки прати. Я з раннього віку переїхав від батьків і навчився все робити сам.

Але що найсмішніше, Дара відмовляла мені, але покидати не хотіла, казала, що дуже любить, не хоче втрати, але й спішити теж не хоче.

Але було між нами дещо, що нас неабияк єднало — любов до дітей. Дара дуже любила й хотіла дітей. І я хотів, бо не уявляв собі без них повноцінної сім’ї.
І це спонукало Дару на 5 раз прийняти мою пропозицію. Я нарешті почув те довгоочікуване “так, я згодна”. Щоправда, по її поведінці я бачив, що вона все ще сумнівається.

Спочатку ми з Дарою вирішили просто розписатися, без гостей, а пізніше зіграти традиційне весілля. Перед розпискою Дара поїхала до батьків, щоб провідати.

В день розписки я одягнув свій парадний одяг, причепурився й сів у машину. По дорозі отримав смс такого змісту: “Вибач, але я не приїду. Я не хочу цього робити. Залишмо все як є й не будемо нічого псувати. Нам і так добре.”

Я був розбитий. І досі не знаю, що робити. Якщо жінка не хоче зі мною сім’ї, що у мені не так? І як мені з нею бути, відпустити її, чи чекати, поки вона дозріє?

Оцените статью
По дорозі в РАЦС я отримав від своєї коханої смс такого змісту: “Вибач, але я не приїду. Я не хочу цього робити.”