Я завжди помічала, що моя молодша сестра дуже нагла і невихована дівчина. Скільки разів уже таке було, що я купляла щось собі, а потім знаходила це у її сумці. Коли питала її, чому вона взяла мою річ, сестра віджартовувалася, мовляв, нащо воно мені, я й так не вмію цим користуватися. А я дуже не люблю, коли беруть мої речі без дозволу. Я сама ніколи чужого не брала і завжди прошу ставитися з розумінням до такої моєї примхи. Але цього разу ситуація склалася інакша.
Я вже 5 рік живу окремо від мами, в іншому місті разом зі своїм чоловіком. Сестра зі своєю сім’єю живе по сусідству з мамою (вийшла заміж за нашого сусіда).
Мама сама, тато помер вже як 12 років тому, вона гіпертонік, постійно на пігулках. Я за неї дуже хвилююся, бо розумію, що на сестру надіятися не варто, вона тільки за себе переживає.
У січні в мами ювілей та іменини. Я працюю на роботі, добре заробляю, тому маю змогу зробити мамі гарний подарунок. Порадившись з чоловіком, купили мамі телефон. Не дорогий, але сучасний, щоб можна було вайбер встановити й інші додатки. Бо останнім часом з мамою зв’язатися — ще те випробування. Її телефон був вже старий і побитий, самовільно виключався. А сама вона собі ніколи нічого не купляла, грошей на себе вічно жаліла.
Ми подарували мамі цей телефон, я їй все пояснила, показала і видихнула з полегшення — тепер я зможу дзвонити й писати їй, а вона мені. Але спокій продовжувався лише тиждень. На Різдво ми всі з’їхалися до мами і я побачила, що користується вона своїм старим телефоном. А мій подарунок — в руках у сестри. Я терпіла й мовчала, не хотіла у такий день скандалити. Ми залишилися на ніч і наступного дня я поцікавилася у мами, чому вона віддала мій подарунок Олені. Мама у мене така, що не вміє брехати, сказала як є:
— Олені дуже сподобався новий телефон, ти ж знаєш її. Я не могла їй відмовити.
Вислухавши цю дурню я зібралася й пішла до сестри. Наказала повернути мій подарунок. Вона з дуже кислим лицем це зробила, хоча перед цим щось бурмотіла на кшталт я не знаю, де він. Забравши у неї з рук телефон, я додала: “Маєш чоловіка, хай тобі купує, а маминого не чіпай. Це подарунок їй. Я, на відміну від тебе, хвилююся за неї.”
Коли вернулася з телефоном додому, мама почала мене сварити мене й казати, що тепер сестра ображатиметься. Хай буде так, але вона повинна розуміти, що не може забирати собі все, що їй подобається. Людина повинна мати хоч якусь совість! Я вважаю, що зробила все правильно!
