Моя подруга повідомила, що вони з нареченим планують на березень одруження і хочуть, щоб я була дружкою. У мене є хлопець, з яким ми вже чотири роки разом, та його вони запрошувати не збираються. Не знаю, що мені робити у цій ситуації. Коханий вважає, що коли не йде він, то й мені там робити нічого. Ні разу не була на весіллі, тому не впевнена, чи це нормально прийти з хлопцем у такій ситуації. День святкування вже скоро і я маю прийняти рішення не відтягуючи. Піти без Андрія – це зіпсувати наші стосунки, чого б я дуже не хотіла. Одним словом, ситуація не проста.
Я у відносинах вже понад чотири роки. Подруга запросила мене на весілля, але мого хлопця не запрошено. Я її перепитала, і виявляється всі подруги, яких вона кличе, йдуть без кавалерів.
Ми дружимо з нею ще зі школи й вона хоче, щоб я була дружкою у неї на весіллі. Так трапилося, що після випускного вже минуло кілька років, за цей час ми рідко бачилися і майже не спілкувалися. Те, що вона запропонує мені таку роль у її найважливіший день, я не сподівалася.
Андрій, звісно не розуміє, чому перебуваючи у тривалих серйозних стосунках, я маю йти туди сама. Ми з ним майже, як сім’я.
Такий досвід для мене уперше. На весіллях я ніколи не була, тим більше дружкою. Звісно, я приємно здивована, що не зважаючи на те, що минуло стільки років, вона пам’ятає про нашу дружбу і саме мене обрала на роль подружки нареченої.
Весілля має бути не багатолюдним – запрошені самі близькі. У якості свідків вони запросили по двоє найкращих друзів.
Коли я повідомила кохану, що піду на це весілля без нього, він звісно образився, бо моя подруга його знає особисто, хоч і не дуже добре, бо ми тривалий час не спілкувались. Він переконаний, що такі заходи пара повинна відвідувати разом.
Звісно, він не категорично заборонив мені туди йти самій, але дав зрозуміти наскільки це йому буде не приємно. Особливо те, що я змушена буду туди йти з чужим хлопцем, замість нього.
Батьки переконані, що мені потрібно прийняти запрошення подруги, коли я ще зможу побувати у такій ролі. Та й узагалі, хлопець ніколи особливо не підтримував мої плани щодо відвідування якихось свят і вечірок.
Хоча я й розумію, що коханий може ревнувати й переживати за наші стосунки, та доки ми разом, я жодного разу не давала йому приводу засумніватися у моїх почуттях і вірності. Тим більше подругу можна зрозуміти – весілля не велике і запросити всіх охочих вони не можуть, а я теж не можу їй вказувати, кого запрошувати, а кого ні.
Подруга дуже б хотіла бачити мене дружкою, постійно наголошує на цьому. Акцентує на тому, що хотіла, щоб я була поруч у такий важливий для неї день. Я ніби на роздоріжжі. Не хочу нікого образити й пішла, як би не турбувалася, як почуватиме себе Андрій після такого.
Але тим більше не хотіла б, щоб він був присутній на весіллі, коли я проводитиму вечір з іншим кавалером, а він сидітиме серед незнайомців.
Інша запрошена дівчина теж має прийти без свого хлопця і він не проти.
Як мені переконати Андрія, щоб він не хвилювався і сприйняв це нормально. День святкування вже скоро і я маю прийняти рішення не відтягуючи. Піти без Андрія – це зіпсувати наші стосунки, чого б я дуже не хотіла. Одним словом, ситуація не проста.
