Погане око

Який чудовий ранок. Ми з сином відправились гуляти, поклав його в каляску і ми пішли. Я вирішив, що провідаю свою сестру Наталю, вона у мене ворожка.

До відьми йдеш? – почув голос сусідки, яка завджи все бачить.

-І Вам доброго ранку, — усміхнувася я. – Так, від Вас щось передати?

-Хай Бог милує, – сусідка тільки перехрестилася, а потім відкинула бур’ян у сторону, – тільки ти даремно це робиш, невже хочеш, щоб твого сина зурочили?

-Тобто як? – з нерозумінням відповів я.

Око в неї недобре. Накличеш на дитину біду, потім вночі погано спати буде.

-Та що Ви таке говорити, вона ж моя сестра!

-Сестра-сестрою, а передусім вона – ворожка, тобто відьма, он що з моєю донечкою зробила. Дочка лише хлопця приворожити хотіла, а вийшло так, що взагалі збожеволіла, он як допомогла.

– Це не сестри вина, — відповів я. – Ваша донька за Степаном сильно сохла, занадто вже вон хотіла його отримати, а коли не вийшло, то і сталося що сталося. Я Вам співчуваю.

-Тобі сказати куди йти з своїм співчуттям? – сусідка недобре на мене глянула і відвернулась. Я поспіхом пішов якнайдалі, цілком відчувши, що значить “недобре око“.

Ворожка, вона ж моя сестра Наталя, теж щось робила на городі.

-Привіт, чародійка Наталя! – голосно привітався я.

-Братику… — посміхнулася ворожка. – Заходь, гостем будеш.

-Можна тебе так називати? – запитав я, покачуючи на руках Матвійка, який розрюмсався.

-Мене так ніхто взагалі не називав…. Всі називають відьма, діти кажуть на мене Маліфісента…, — сказала сестра, – добре, називай мене “Чародійка”. Що це у тебе козак розплакався?

-Та незнаю, спав тільки-що… —  ще качаючи малого на руках сказав я. – Доречі дякую тобі за рецепт, молоко підійшло! А Матвія, напевно, сусідка розбудила.

-Це ж яка з них?

-Це з тої хати, де паркан повалився. Вона вся на нервах, у неї ж донька збожеволіла.

-Тому вона така напружена, — сказала Наталя. — посилає в світ негатив, світ їй відповідає тим же. ЇЇ донька вже до приходу до мене була схиблена, я її відправила додому, сказала, що допомагати не стану з приворотом, порадила привести в порядок спочатку свій емоційний стан. Але вона була наче одержима і не слухала моїх порад. Та це вже її справа… Є в тебе булавка?

-Немає.

Візьми у мене, — Наталя простягнула мені дві англійські булавки. – Одну причепи на підкладку куртки, а іншу – на одяг сина, тільки дивись, щоб малий не поколовся.

-Для чого, сестра?

-А тобі дружина що, не казала? Ти, наче маленький.

-Дружина не вірить в прикмети, — посміхнувся я.

Булавка захищає від поганого погляду. Діти на нього дуже реагують. Бачиш, син твій як розплакався, спати хоче,а заснути не може…

-Невже це все сусідка?

-Ти в селі будь уважнішим. Спостерігай, як на кого малий реагує, — ворожка Наталя зайшла в дім і покликала нас із собою.

В кутку стояли ікони. Сестра понишпорила за іконами і дістала звідти білу коробку. Дістала звідти жменьку білого порошку, прошептала собі щось під нас і хотіла уже висипати на голову Матвійка, як я відійшов від неї, як ошпаренний. Щось біле і дрібне впало на підлогу.

-Ну ось що з тобою робити? — поглянула на мене сестра. – Свою голову підставляй давай, не бійся.

Я нахилився до неї і вона посипала мені на голову щось дрібне і біле, щось при цьому бормотала собі під ніс. Я нічого не відчув.

-Це що, пані чародійко?

-Це свята сіль, освячена біля мощей апостола Петра. Допомагає від порчі. Навіть звичайна сіль допомагає, а це освячена. Легкий і швидкий засіб. Ложи вже малого в каляску, він вже на ходу засинає. а ввечері приходь, розповім і про сусідку, і що далі робити.

Ми виїшли із дому сестри, сіль, яку вона мені дала, я поклав в каляску.

Оцените статью
Погане око