Поїхав за кордон на заробітки, а привіз дружину з дитиною

Василь поїхав з дому, коли закінчив школу, тобто в після свого сімнадцятиріччя. Через обставини, що склалися, хлопцю довелося відкласти в довгий ящик свою мрію стати програмістом і поїхати на заробітки в іншу країну.

Впродовж довгого часу він не мав можливості спілкуватися з своїми рідними, бо ні комп’ютера, ні телефона з камерою у нього не було. Свій телефон він залишив батькам, бо у них взагалі ніякого телефону не було, Василь планував заробити на новий і телефонувати батькам на свій старий телефон. Через відсутність спілкування з сином батьки на декілька місяців втратили сон.

Нарешті син додзвонився додому і розповів, що знайшов роботу на фермі. По відеозв’язку він показав свою кімнату, саму ферму і місце, де вони готують їжу. Батьки аж розплакались і сказали, що дуже ним пишаються.

Два роки Василь працював за кордоном. Відправляв батькам гроші та відкладав накопичення на свою мрію. Ще зовсім трішки і він зможе вступити до університету.

Настав передноворічний час, Василь зателефонував батькам і повідомив, що скоро приїде до них, ще додав, що приїде не один. Батьки не сподівалися почути таку новину. Їхній син привіз додому молоду дружину і дитину. Хлопчику був уже цілий рік.

-Чому ти не зказав, що одружився і ми стали дідусем і бабусею? – запитали батьки.

-Я переживав, що ви не схвалите мого рішення. Можна ми поки з вами поживемо, поки не купимо квартиру і зробимо в ній ремонт.

Батьки, звичайно, що погодились. Бабуся і дідусь не відходили від онука. Гуляли з ним, гралися, годували, ніяк не могли натішитись. Малий приніс багато радості в їх дім. Життя набуло сенсу і заграло новими барвами.

Одного разу поштар приніс дивний лист. Дивним він був тому, що на ньому стояла печатка Польського центру всиновлення. Батьки Василя дуже здивувалися і ніяк не могли зрозуміти чому ця печатка стоїть на листі і яке відношення цей лист має до них.

Під час вечері мати Василя принесла молодим людям цей лист і попросила пояснити в чому справа. Тоді Василь почав свою розповідь:

– Я хотів вам пізніше про це розповісти, але якщо вже так сталося… справа в тому, що іноді я допомагав лагодити комп’ютер в дитячому будинку. Там ми з Маринкою і познайомились. Вона працювала там нянею. Впродовж року ми зустрічалися, а потім повінчалися в місцевій церкві. А через місяць в дитячий будинок привезли Марека. Йому тоді було лиш півроку. Він був такий малесенький. Веселий, кучерявий – відразу нам сподобався.

Василь раптом замовчав, а Марина міцно його обійняла. Настала тиша, батьки чекали продовження розповіді. Василь продовжив:

Справжня мама від Марека відмовилася. Хлопчик народився незаплановано не від коханого чоловіка , а від гва_тівника. Його мама думала, що зможе його виховувати, але не злогла. Віддала хлопчика на всиновлення, а ми забрали. Тепер він наш син.

Василь закінчив свою розповідь. Щасливе закінчення історії і так відоме. Молоде подружжя взало до себе хлопчика Марека. Поки готувалися документи, вони змогли заробити ще трішки грошей. Василь влаштувався ще на одну роботу. А Марина отримала надбавку до зарплати і їй надали житло для більшої сім’ї.

-Марек нам не рідний і ми зрозуміємо якщо ви його не приймете як свого внука. Але я впевнений в своєму рішенні!, – сказав Василь.

– Сину, що ти таке кажеш?! Ми дуже раді, що ти наш син! І що виховали тебе достойною людиною! Ми лише засмучені від того, що ти нам нічого не сказав!, – відповіла мати Василя.

Василь міцно обійняв своїх батьків, виявилось, що він даремно хвилювався.

Оцените статью
Поїхав за кордон на заробітки, а привіз дружину з дитиною