Покинувши нас багато років тому, батько повернувся хв0рим і хоче, щоб мама прийняла його назад

У мене було не легке дитинство. Прекрасно пам’ятаю батька. Не раз траплялося, що він приходивши з роботи роздратованим, увесь свій негатив виливав на нас із мамою. Вона плакала ночами в подушку, аби я не чув, хотіла вберегти мене від сімейних негараздів. Я тоді ще не здогадувався чому вона мовчки це зносить. Це вже з роками я зрозумів, що вона це все терпіла стільки часу заради мене. Хоча батько часто влаштовував скандали, та він добре забезпечував нашу сім’ю, заробляв достатньо грошей.

Частенько, батько пізно приходив з роботи, бо випивав з колегами. Інколи міг узагалі явитись під ранок. Та одного дня він взагалі не повернувся з роботи. Мені тоді було десь 11 років. Мама дуже хвилювалася, відразу зателефонувала в поліцію. Зачекала три доби, як їй сказали, і написала заяву про його зникнення.

А виявилося наш татко просто загуляв!

На третій день повернувся, спакував свої речі у валізу, не забувши вкинути до кишені мамині золоті прикраси. Заявив, що закохався в іншу жінку і йде від нас.

Мама благала його одуматись, не покидати сім’ю, подумати про дитину, а він лише гиркнув на неї, відмахнувся рукою і пішов.. А ми з мамою лишилися удвох, наодинці зі всіма труднощами й випробуваннями. Мама плакала, коли думала, що я не бачу, а при мені старалася не показувати свого болю. Вона намагалася бути сильною для нас, для мене в першу чергу. Щоб допомогти мені стати на ноги, працювала на двох роботах, дуже втомлювалась. А батьку не було до нас ніякого діла. Він ніколи не приходив у гості, й тим більше не допомагав фінансами.

Зараз мені вже 26 років. Завдяки мамі, я виріс хорошою людиною. З її підтримкою я закінчив університет, побудував кар’єру, тепер вже я можу забезпечувати наш з мамою. За ці всі роки вона не мала жодних стосунків після батька і заміж більше не виходила.

І тут, у двері її квартири постукав батько. Об’явився після стількох років. Жалівся, що та інша покинула його вже після чотирьох років спільного життя. Потім він подався за кордон на заробітки. Ще зустрічався й з іншими жінками. Остання покинула його через хворобу, коли його поклали у лікарню з інсультом. Такі глибокі почуття були!

Я нізащо не повірю у його казочки про те, що він змінився. Люди у такому віці не міняються. І для чого він тепер нам? Чхати він хотів на нас, коли ми голодувати й складали копійку до копійки. Тоді він жив у своє задоволення. А навіщо нам зараз такий тягар? Я бачу, що мама готова йому пробачити й впустити назад і своє життя. Я ж категорично проти. Не вірю я йому. Він для мене чужий і я йому відверто про це кажу.

Мама зараз наче між двох вогнів.. Я дуже сподіваюсь, що вона не прийме його назад.

Яке на вашу думку правильне рішення у цій ситуації?

Оцените статью
Покинувши нас багато років тому, батько повернувся хв0рим і хоче, щоб мама прийняла його назад