Рік тому на світ з’явилась моя перша дитина. Але ще під час вагітності трапилась зі мною досить цікава ситуація.
Багато часу я проводила із своєю найкращою подругою, яка була заміжньою. В той час і помітила, що її чоловік якось особливо ставиться до мене. Спочатку мені здавалось, що це просто моя вигадка. Можливо, йому цікаво спостерігати за вагітними жінками.
Та далеко в глибині душі мене радувала така прихильність, адже і мені симпатизував Рома. Та такі почуття я старалась максимально в собі приглушувати. Навіть собі не зізнавалась у можливості таких стосунків. Що вже не казати про людей навколо. Не можу я так вчиняти із найкращою подругою.
Згодом я народила сина і довгий час не зустрічалась із друзями, підтримувала контакт лише по телефону. Але потім спілкування поступово поновлювалось і навіть коли ми парами зустрічались на свята, то я помічала, як Роман тепло ставиться до мене та мого маляти. Навіть коли я сперечалась із чоловіком, то він захищав мене. Тоді я і усвідомила, що це не просто дружба, це, як мінімум, закоханість. Страшно було розуміти, що з Ромою мені цікавіше та приємніше знаходитись ніж з власним чоловіком.
Минулого року карти випали так, що сама доля дала нам шанс спробувати побути разом. Подруга поїхала до батьків у село, а мій Олег у відрядження, тому ми з Ромою вирішили сходити на декілька побачень. Так, я розуміла, що це неправильно, але нічого із своїми почуттями зробити не могла. Ті дні були найкращими у моєму житті.
У наших сімей було багато спільний друзів і вони часто помічали, що між нами щось відбувається. Ось одного разу, хтось із них, напевно, побачив чи почув щось зайве і доповів дружині Роми. Вона подзвонила і Олегу, аби відкрити очі на правду, але він відмовлявся вірити, що ми на таке здатні.
У той момент мені стало дуже важко. Я розуміла, що наші стосунки на стороні руйнують щастя багатьох людей. І після того, як ми зізнаємось, все докорінно зміниться. Та і взагалі не знаю, як ми будемо жити. Але і приховувати все далі – нечесно і несправедливо.
Тому я й вирішила, що з Романом нам потрібно завершити стосунки. Вони причиняють біль багатьом людям і я не хочу, щоб всі страждали. А в тому числі і діти.
Звичайно, таке рішення прийняти було доволі непросто та боляче. Я розумію, що до кінця життя буду мучитись із не коханою людиною. Але навіть усвідомлення цього не дає мені права руйнувати те, що будувалось протягом стількох років: сім’я, дружба і тд.
Не знаю, як воно буде далі, але поки з кожним днем я стаю дедалі сумнішою. Вірю, що рано чи пізно із всім цим змирюсь і все ще налагодиться.
