Коли моя сестра була вагітна своїм первістком і мучила свого чоловіка різними забаганками, я вважала, що вона придумує і навмисно знущається з чоловіка.
Вона гризла все, що під руку потрапляло. Особливо полюбляла крейду, але не звичайну, а особливу. Віка змусила свого чоловіка привезти їй набір різноманітної харчової крейди (я навіть уявити собі не могла, що таке існує!) і гризла її. Коли крейда закінчувалася, вона влаштовувала істерику. Я пропонувала їй гризти звичайну, куплену в канцелярському магазині, а вона крутила носом і казала, що смак не той. Ця дивачка відчувала там якийсь смак. Звісно, ми відвели її до лікаря, бо запідозрили, що це не нормально. І лікар сказав, що не можна зловживати цим і обмежив її тягу до крейди.
А через якийсь час я теж опинилася в її шкурі. Щоправда, мені хотілося не крейди. Взагалі, в перші місяці вагітності все було нормально, мої смаки ніяк не змінилися. Але потім наша донечка дала про себе чути.
Однієї ночі я спала. Нічого не віщувало біди. Раптом я розплющила очі від того, що мені дуже закортіло булочок з вишневим варенням. Здавалося б, що тут такого, випічки захотіла. Але на вулиці була 4 година ранку, а пекарня, де можна було купити саме ті булочки з вишнею, була на іншому кінці міста. Я розбудила свого чоловіка плачем. Він зірвався на ноги й почав розпитувати, що сталося. Я крізь сльози постаралася йому пояснити, чого хочу. Але до нього так довго все доходить! Не знаю, чи це тому, що він був заспаний, чи й справді не розумів, про які булочки я говорила! Я зібралася з силами й почала йому пояснювати:
— Пам’ятаєш ми кілька місяців тому поверталися від моїх батьків, заїхали машину заправити?
— Припустимо пам’ятаю.
— Що означає “припустимо”?
— Золотко моє, ми до твоїх батьків кожного тижня їздимо, я не можу пам’ятати кожен наш візит до них.
— Але того разу ми заїздили на заправку!
— А! Все, згадав!
— Прекрасно. Ми заправили машину і їхали повз пекарню, а звідти доносився такий смачний запах свіжої випічки.
Я це все йому пояснювала й ледь слину ковтала.
— Ну пам’ятаю, і що?
— Ти тоді зупинився і купив мені булочок з вишнею. А вони такі смачні були, тільки спечені! І я так відкусила і зрозуміла — це саме те, що мені треба.
В цей раз вже чоловік ледь не проковтнув свій язик, бо я так смачно все описувала, в деталях.
— Тільки не кажи, що ти хочеш тих булочок?
— Так.
— Але ж пекарня закрита ще, потерпи кілька годин і я поїду й куплю тобі булочки.
— Добре, коханий, потерплю.
А насправді терпіти я не могла і заснути після цього теж! Я закривала очі й бачила ці булочки. Словом, я не зімкнула ока ні на мить. І як тільки зійшло сонце, виштовхала чоловіка з ліжка по ті булочки.
Довго його не було, але потім він привіз мені цілий пакет свіжоспечених булочок з вишнею і ще з чорницею та з яблуками на всякий випадок. Наїлася я досхочу, навіть йому не залишила. А чоловік мені ще потім довго згадував цей випадок і сміявся.
