Потім почула знову той звук, він нагадував мені плач. Включила ручний ліхтарик і пішла прямо. Побачила коляску, а в ній плакала маленька дитина. У нього вже голос захрип, адже на вулиці було досить холодно. А поруч на лавці лежала жінка, напевно — його мама.

Мене звуть Ірина, мені 28 років. Коли пом ерли батьки, я залишилася зовсім одна. Жила в приватному будинку, який мені дістався від мами й тата. Біля мого будиночка багато багатоповерхових будівель звели, а потім там утворився повноцінний ЖК.

Я дотримуюся правильного харчування і займаюся спортом, тому щовечора вирушаю на прогулянку. Зі мною завжди моя собака — доберман Фас (Фауст). Він на вигляд величезний і злий, а в душі — добрий і ласкавий. Сусіди навіть запитували, чи вміє він гавкати й гарчати.

А навіщо йому напружуватися, якщо все добре? Так я його і виховую.

Вийшли ми з ним на чергову прогулянку в сквер. Там так тихо і спокійно було, відмінний час для спорту.

Раптом я почула дивний звук. Спочатку подумала, що нявкання кішки. Фас мене потягнув в сторону алеї, де не було жодного ліхтаря.

Я спочатку відмовляла його, мені було страшно. Але потім почула знову той звук, він нагадував мені плач. Включила ручний ліхтарик і пішла прямо.

Я побачила коляску, в ній плакала маленька дитина. У нього вже голос захрип, адже на вулиці було досить холодно. Поруч на лавці лежала жінка, напевно — його мама.

Я спочатку аж перелякалась і кинулася перевіряти пульс. Хотіла викликати поліцію, але помітила, що жінка просто спить. Я стала її будити, ледве добуду. Дівчина злякалася, відразу до дитини кинулася і почала плакати.

Ось таку історію мені розповіла Віка. Їй 17 років. Вона сама виховує малюка, живе в комірчині житлового будинку. Батько дитини втік, раніше вони зустрічалися і жили на орендованій квартирі.

Вона працювала продавцем до вагітності, а її хлопець сидів удома. Гроші він приносив, тільки не розповідав, де він їх брав. Коли вона повідомила про поповнення, він нишком утік. Зібрав свої речі, залишив борги й назавжди пропав. Телефон відключив і заблокував Віку у всіх соціальних мережах. Шукати вона його не стала.

Всю зарплату віддала за борги, залишилася без хліба і даху над головою. Двірничка дозволила їй жити в технічному приміщенні, навіть за мийку під’їздів їй по 100 гривень платила.

Коли вона втратила свідомість від голоду, її відвезли в лікарню. Там вона і дитину народила …

З появою Максима стало жити ще важче. На дитячі гроші вона купила стару коляску, памперси та одяг. Так і живе з малюком в тій комірчині, сусіди іноді продуктами допомагають.

Мати її спил ася кілька років тому. Батько пом ер  від туберкульозу. Старший брат з дому втік, коли Віка ще дитиною була. Вона і не знає, чи живий він.

Молоко пропало буквально вчора через поради дяді Васі із сусіднього під’їзду випити пива. Вона два ковтки зробила на голодний шлунок і заснула в сквері. Як я її розбудила, ви вже знаєте.

Малечу могла вже залишити собі! Пощастило дівчині, що саме я її помітила!

Відвела я її в комірчину, купила продуктів і засобів гігієни.

Відтоді як знайшла її житло, трохи дар мови не втратила. Там чотири квадратних метри від сили й вікно з ґратами. Меблів майже немає, а з техніки тільки електрична плита.

Я спати не могла після зустрічі з нею. Взяла машину, приїхала до неї й запропонувала жити зі мною.

Вона розплакалася від щастя, але попередила, що грошей у неї немає.

Я себе запевнила, відсьогодні ми — сестри, ніяких квартплати мені не треба.

Я завжди мріяла про сестру, ось і збулася моя мрія. Для Віки і її сина я підготувала окрему кімнату.

Ми тепер не самі. Максим підріс, такий розумний хлопчик, що дивуюся кожен раз йому. Мій кіт їх дуже полюбив, не відходить — охороняє.

Віка взяла на себе всі сімейні клопоти. Ви б знали, як вона готує! Не дарма кулінарний технікум закінчила. Ще рік-другий віддамо малюка в дитячий сад, а їй підшукаємо роботу.

Сусіди мене засуджують, мовляв, незнайому дівчину в будинок пустила, та ще й приписала.

Може, вони й мають рацію, але я хочу вірити людям …

Оцените статью
Потім почула знову той звук, він нагадував мені плач. Включила ручний ліхтарик і пішла прямо. Побачила коляску, а в ній плакала маленька дитина. У нього вже голос захрип, адже на вулиці було досить холодно. А поруч на лавці лежала жінка, напевно — його мама.