Знаєте, дуже важко усвідомлювати, що ваші стосунки і почуття один до одного вже не такі, як на самому початку. Пройшов невблаганно той букетно-цукерковий період, а з ним і медовий. І як би я не намагалася хоч щось змінити – у мене не виходить.
Взагалі, після одруження люди змінюються до непізнаваності. Чи то спільний побут всьому виною, не знаю…
Я у декреті, вагітна другим сином. Чоловік постійно на роботі, а як приходить додому – то мене наче й не помічає. Одразу миє руки, вечеряє. Тоді дякує мені за смачну їжу, цілує в щічку і йде бавитись із нашим старшеньким Артемком.
На цьому прояв його уваги до мене і закінчується.
На вихідних він хоче виспатися, вийти десь прогулятися зі мною він не має сил. А коли я кілька разів віддала на вихідні сина до мами, щоб провести час удвох – чоловік влаштував мені скандал.
Я стараюся з усіх сил. І готую різну смакоту, вдома в мене ідеальний порядок. За своїм зовнішнім виглядом слідкую, роблю чоловіку милі подаруночки і сюрпризи, пишу еротичні повідомлення доки він на роботі. Намагаюся повернути ту пристрасть, яка була у нас на етапі зустрічання.
Нещодавно я не витерпіла, точніше моє терпіння переповнилося і луснуло, як повітряна кулька. Тоді я й запитала прямо в чоловіка:
– Романе, чого тобі не вистачає у наших стосунках і шлюбі?
– Знаєш, ти просто не та жінка. Мені зовсім не хочеться тебе завойовувати. Ти мені набридла своєю любов’ю, від якої мені нема чим дихати.
Після цих слів я проплакала цілу ніч і потрапила до лікарні із загрозою вагітності.
Там в палаті лежала інша жінка, яка дала мені пораду:
– Намагайся бути і близькою і недосяжною до свого чоловіка одночасно. У прояви своєї любові додавай стервозності і тоді життя налагодиться. Живи так, наче в будь-яку мить можеш без оглядки піти від чоловіка.
І чорт забирай, вона абсолютно права.
