Перед новорічними святами я затіяла генеральне прибирання. Вирішила також навести лад на робочому столі чоловіка. Серед купи паперів я знайшла цікавий зошит. В ньому були записані всі витрати чоловіка на мою восьмирічну доньку..
Вона якраз ходить у другий клас і звісно, грошей, щоб забезпечити всім необхідним до школи пішло чимало. З рідним батьком моєї Насті ми вже давно не живемо разом та офіційно розлучені. З нинішнім чоловіком я познайомилась, коли донечці було п’ять років. Він тоді запевняв мене, що буде ставитись до неї, як до рідної. Для мене це було дуже важливо.
Але на справді, все виявилося не так безхмарно, як я очікувала. Я бачила, що він не прагне налагоджувати з нею батьківські відносини. Та змирилась, головне аби була взаємна повага. Ми прожили у шлюбі рік і я завагітніла та народила коханому сина. Він дуже його любить, багато часу проводить з малюком, як і повинен справжній тато.
Я у декретній відпустці, тому нашу сім’ю повністю утримує чоловік. Він не жаліє грошей на мою донечку, завжди купує їй іграшки та водить в розважальні центри на вихідних.
І ось, коли я знайшла цей зошит, моя свідомість перевернулась. Там повний перелік усього придбаного для Настусі, навіть дати покупок стоять.
Вирішила напряму з’ясувати для чого йому це все потрібно. Відповідь мене вразила, навіть більше, ніж сама знахідка. Він цілком спокійно, ніби щось очевидне, пояснив, що такий підрахунок цілком адекватний і я повинна буду повернути йому всі кошти витрачені ним на мою дитину, за той період доки я сиджу у декретній відпустці та нічого не заробляю. Також, нагадав, що варто б було стягувати аліменти з мого колишнього – це допоможе мені швидше розрахуватись з ним за борги. Тако зазначив, що на першому місці для нього забезпечення власної дитини.
Після цього випадку я не знаходжу собі місця. Не на такий новорічний сюрприз я очікувала. Про розлучення з ним я не думаю, бо дуже кохаю. Але ця огидна дріб’язковість стоїть тепер між нами невидимою стіною. Не знаю, як з цим жити далі.
