Повернувшись додому з нічної зміни, Сніжана відчула чиюсь присутність у квартирі. Вона обережно зайшла до кімнати. Вдома крім неї нікого не було. Але чужий запах пронизував оселю. Жінка помітила, що шухляда у письмовому столі висунута, вона ніколи її так залишала. Там у Сніжани лежали відкладені кошти та декілька прикрас із золота. Від розпачу у жінки закрутилась голова, вона присіла і гірко заплакала. Та плакала вона не через втрачені гроші. Серце краялося через відчуття, що її знову обманули

Сніжана поверталась з магазину. За нею у ліфт вскочив чоловік із цигаркою в руках.

– У громадських місцях заборонено палити, – заявила Сніжана з нотками відвертого невдоволення. – У своїй квартирі робіть, що хочете. Або на вулицю вийдіть, там біля під’їзду урна стоїть.

Жінка помітила, що незнайомець підіймається на її поверх.

– А ви, власне, до кого?

– Ви хочете мене в гості запросити? – посміхнувшись, запитав чоловік.- Я Олег. А вас як звати?

– Який ви швидкий, – з іронією відповіла Сніжана.

Тут двері ліфта відчинилися. На поверсі Олега вже чекали. Це була Люда із сусідньої квартири. Досить молода дівчина, студентка, але із неоднозначною репутацією.

– О, привіт, Сніжано. Не очікувала побачити вас разом. Олеже, пішли, тебе всі зачекались. – Люда хитро підморгнула і потягла чоловіка до своєї квартири.

Сніжана лише зітхнула.. Та не встигла вона відчинити двері, як весела компанія із сусідчиної квартири із галасом та сміхом вийшла на коридор провітритись.

– Як вже набридли ці п’яні вечірки по сусідству,- подумала Сніжана,- та зайшла до квартири.

Через декілька днів у її двері постукали. Це був Людин приятель Олег. Він прийшов попросити консервного ножа.

– Може краще штопора позичити?,- із єхидною посмішкою запитала Сніжана.

– Ні, штопора не треба, ми й без нього справимося, – посміхнувшись, відповів Олег,- А чому така сердита? Самотня, мабуть? Я ж говорю: познайоммось..

Сніжана зачинила двері перед настирливим залицяльником.

До сусідчиних кавалерів вже всі звикли. Вона хоч і була молодою дівчиною, та мала репутацію гульвіси.

Бабусі-сусідки, що полюбляли сидіти на лавці під під’їздом інколи намагалися її присоромити. Та Люді було байдуже. Вона завжди, ніби знущаючись, з посмішкою відповідала:

– Маєте власних внучок, то їх і повчайте. А мене повчати не треба, я сама ще можу кого хоч навчити.

Сваритися з нею ніхто не хотів. Усі знали, з якими компаніями водиться дівчина.

Після важкого трудового тижня, у Сніжанині двері знову постукали. Вона відчинила – але нікого не було. Та перед порогом лежав великий букет білих лілій.

Жінка забрала квіти у квартиру. ” Хто б це міг бути, – подумала вона. І спіймала себе на думці, що вже й не пам’ятає, коли останній раз їй дарували квіти. Вона поставила букет у вазу з водою, та нахилилась до лілій, щоб насолодитись їх п’янким ароматом. Аж тут, знову пролунав стук у двері. На порозі стояв Олег з коробкою тістечок.

– Привіт, Сніжано, вітаю зі святом!, – звернувся він так, ніби вони давні приятелі.

Коли жінка повернулась з букетом, нежданий гість вже переступив поріг квартири.

Олег пояснив, що прийшов перепросити за те, що палив у ліфті та за свою нетактовну поведінку. А разом із тим, привітати зі святом.

– Добре, все прощаю. Але ти, мабуть, переплутав квартири. Тобі в сусідню.

– Чому ти так вирішила? В мене достатньо здорового глузду, щоб не сплутати двері, – Олег враз посерйознішав, – я в Людмили був просто гостем, ми не пара.

– А мені що до того?

– Сніжано, попиймо чаю, я ось тістечок придбав. Дуже хочу, щоб ти упевнилась, що я не якийсь пройдисвіт.

Вона пішла заварювати чай. Дорогою до кухні задумалась, що все-таки є в цьому чоловікові щось таке, що підкуповує, якась непідробна щирість і чарівність. Крім того, вже майже чотири роки Сніжана почувала себе дуже самотньою. Після важкого розставання з колишнім коханим, їй важко було знову почати комусь довіряти.

Час, при спілкуванні з новим знайомим, спливав непомітно. Олег володів відмінним почуттям гумору. Сніжана відчула, що він їй все більше подобається. Вони так забалакались, що й не помітили як охолонув чай.

На вулиці вже стемніло. Жінка провела гостя до виходу, пообіцявши, що завтра сходить з ним у кіно.

“Цікаво..- подумала вона, – зазвичай перше побачення проходять в кафе, чи на вулиці, а у мене – вдома. Це щось нове. Незвично…”

Незрозумілі почуття переповнювали Сніжану. У них з Олегом вже було декілька побачень. Вони гуляли вулицями, ходили в кіно та кафе. Помітно було, що Сніжана йому не байдужа, він цього й не приховував. Жінці теж подобався Олег. Але вона не могла зрозуміти одного, що спільного могло бути в такого чоловіка з її безтолковою сусідкою Людою.

Якось, повернувшись додому з нічної зміни, Сніжана відчула чиюсь присутність у квартирі. Вона обережно зайшла до кімнати. Вдома крім неї нікого не було. Але чужий запах пронизував оселю. Жінка помітила, що шухляда у письмовому столі висунута, вона ніколи її так залишала. Там у Сніжани лежали відкладені кошти та декілька прикрас із золота. Від розпачу у жінки закрутилась голова, вона присіла і гірко заплакала. Та плакала вона не через втрачені гроші. Серце краялося через відчуття, що її знову обманули.

Коли розпач трохи стих, Сніжана встала і взяла до рук телефона. Вона хотіла викликати поліцію та раптом зупинилася..

Жінка згадала осяяний ніжний погляд Олега. Він був такий ідеальний. Ні разу не засмутив її, ні словом, ні ділом. Але вона вирішила не піддаватись мрійливим почуттям і все-таки викликати поліцію. Адже у нього було безліч можливостей проникнути у квартиру. Він запросто міг зробити зліпок ключа. Скористався її довірливістю й ось – крадіжка.

Сніжана звинувачувала у всьому себе, свою наївність. Та вирішила розібратися зі злочинцем. Коли приїхати поліціянти, вони оглянули помешкання, зняли відбитки пальців та склали протокол. Жінка відверто розповіла, як все було. Про їх знайомство. Про те, які гості відвідують її сусідку.

Після цього вона повністю порвала стосунки з Олегом. Чоловік намагався з нею зв’язатись, телефонував, приходив додому, та ображена жінка була невблаганна.

Та все ж таки, своєю наполегливістю, Олег переконав її вислухати його. Він запевняв, що тут його вини немає. Що скоріше за все, це Людині товариші постарались.

У результаті розслідування з’ясувалось, що справді так і було. Сусідка Люда випивала зі своїм черговим кавалером і зважилась на злочин. Хоча цікавили її не стільки невеликі збереження Сніжани, як бажання помсти. Дівчина вподобала Олега і не пробачила йому увагу до сусідки. Приревнувавши, вирішила помститися суперниці, зіпсувавши їхні стосунки. До того ж вона знала, що в Олега в юності був умовний термін.

На суді було вирішено покарати Людмилу з її спільником позбавленням волі. Сусіди із полегшенням зітхнули, що нарешті, хоч якийсь час, у під’їзді запанує спокій і тиша.

Сніжана з Олегом залишились разом. Вони знову почали зустрічатись. І вже через три місяці одружились. Згодом переїхали до іншого міста. Ось такі бувають повороти долі…

Оцените статью
Повернувшись додому з нічної зміни, Сніжана відчула чиюсь присутність у квартирі. Вона обережно зайшла до кімнати. Вдома крім неї нікого не було. Але чужий запах пронизував оселю. Жінка помітила, що шухляда у письмовому столі висунута, вона ніколи її так залишала. Там у Сніжани лежали відкладені кошти та декілька прикрас із золота. Від розпачу у жінки закрутилась голова, вона присіла і гірко заплакала. Та плакала вона не через втрачені гроші. Серце краялося через відчуття, що її знову обманули