Сьогодні мій чоловік отримав повідомлення на мобільний: “Я поїхала на відпочинок до Єгипту. Дітей відвела до бабусі на два дні. Потім забереш їх. І не сердься, я тебе давно просила виявити хоч якусь підтримку, бо я дуже втомлююсь. Та на мої слова ти не зважав. Тому вирішила допомогти собі сама”.
У нас із чоловіком троє дітей. Вони всі приблизно одного віку. Старшій донечці шість років, а двом хлопчикам-близнятам по три. Вони вимагають багато уваги та сил – я реально втомилась. Скільки вже прошу чоловіка хоч у чомусь мені допомогти, але він просто ігнорує всі мої прохання. Я вирішила, що з мене досить.
Минулого тижня від подруги, яка працює у туристичній агенції, я дізналася, що хтось здав путівку до Єгипту. Виїжджати потрібно було вже через три дні, але й ціна була сміховинна. І я наважилася влаштувати собі відпустку перший раз за стільки років. Я зібрала валізу і попросила свою маму приглянути за дітьми, пообіцявши, що за пару днів їх забере чоловік. Прилетівши на курорт, я одразу написала чоловікові.
Зараз лежу під теплим сонечком, попиваючи коктейль. І знаєте, докори сумління мене абсолютно не картають. Хай чоловік спробує, що таке самому справлятися з трьома дітьми, коли ще й увесь побут на тобі. А то, я помітила, що він абсолютно не цінує мій вклад у наше сімейне життя. Цей відпочинок мені просто необхідний. Я дійсно на нього заслуговую.
