Два роки тому вийшла заміж. Я любила свого чоловіка і жили ми в злагоді. Єдине, що мене не влаштовувало – це наш сімейний бюджет. Ледь стягували кінці з кінцями. Не могла собі дозволити нічого нового, тим паче – відпочинок. Звісно, це трохи втомлювало. І перспектива для заробітку наразі не змальовувалася.
Позавчора, коли я була сама вдома, несподівано прийшов давній товариш мого чоловіка. Він подарував мені оберемок квітів і поділився своїми планами на життя. Я була в шоці від нього.
Колись, ще до заміжжя, він був закоханий у мене. Однак я вийшла заміж за його товариша, якого любила – за Володю. Міша залишився сам. Невдовзі одружився, але невдало.
І ось у нього зараз відкривається велика перспектива. Його запрошують як спеціаліста на стажування в круту компанію в США.
Міша описує мені всі перспективи нашого спільного життя. Він готовий мене на руках носити, забезпечувати всім, чого побажаю. Він зізнається мені, що досі любить.
Я ніяк не можу оговтатися від його пропозиції. Часу для роздумів у мене не має. Я кажу так, або – ні! Бо за годину відлітає наш літак. У нього вже є квиток на двох. Таксі під будинком.
Мені здається, що це сон. Я на всяк випадок щипаю себе за руку.
Саме в цей момент в квартиру входить чоловік. З нерозумінням дивиться на нас двох.
Я встаю з дивана і опиняюся між ними двома. На мить між нами запанувала мовчанка. Спокуса все кинути і поїхати світ за очі є доволі великою. Ось вона – вирішальна мить.
Повертаюся різко до Міші і роню фразу:
-Я вагітна і хочу. Щоб моя дитина мала рідного тата.
Ця фраза стала вирішальною. Міша згортає свою куртку і виходить, не попрощавшись. Я падаю в обійми свого чоловіка і голосно ридаю.
Він тремтливою рукою гладить мої плечі і тихо шепоче:
-Дякую, що ти зі мною.
