Вибрались із подругою на вечір у бар. Ми давно не бачились, тому мали багато що обговорити і багато чим поділитись. Як воно буває, в барі нас пригостив напоями молодий хлопець. Нам було приємно, але ні вона, ні я не шукали серйозних відносин, тому просто проігнорували його жест. І ловлячи на собі його погляди, продовжували говорити про своє. Зрештою хлопець не втримав.
Не став чекати нашого запрошення і сам підсів за наш столик. Розпочав розмову. Ми спершу не дуже привітно до нього поставились, але з часом виявилось, що він дуже приємний і вихований чоловік. Через пів години ми уже спілкувались наче давні друзі. Вирішили їхати додому. Хлопець виявився з машиною, до того ж він не пив (для чого тоді прийшов у бар – невідомо). Запропонував нас підвести.
Ми спершу відмовлялись, але вирішили, що краще з ним, ніж чекати на таксі, в компанії вже не надто тверезих людей біля бару. Спершу завезли мене, а потім Оля з Максимом поїхали до неї. Я одразу помітила, що хлопець моїй подрузі більше уваги приділяв, тому попросила її подзвонити мені зранку і розповісти, як усе пройшло.
Дзвінок я отримала не вранці, а о третій годині ночі. Подруга була дуже схвильована і поділилась тим, що щойно сталось.
Хлопець, як і годиться, взяв у неї номер телефону і пообіцяв зателефонувати, щоб домовитись про наступну зустріч.
Подруга лягла спати, нічого не підозрюючи, але прокинулась вже через годину, від Максимового дзвінка. Проте по інший бік дроту був не він:
- Алло?
- Послухай мене, курво, ще раз з моїм чоловіком зустрінешся, я тобі усі патла повириваю.
Далі були лише гудки…
Моя подруга не знала, як реагувати на це. Я порадила просто заблокувати номер хлопця і забути про нього.
Він ще намагався зв’язатись із Олею, але вона послала його куди потрібно. Ось такими часом бувають “порядні” чоловіки…
