Раніше я навіть не підозрював якими підлими бувають люди, аж поки не стався випадок, про який я розповім.
Василь – мій колега, він нещодавно влаштувався до нас на роботу. Компанійський і веселий. Багато кому він відразу сподобався. Через деякий час сталося так, що ми обоє затримались на роботі та Василь запропонував підвезти мене додому. Виявилось, що живе він на сусідній вулиці. З того часу ми почали дружити. Ми разом йшли на роботу і поверталися з роботи. Ходили один до одного в гості. Зідзвонювалися, давали один одному поради. Стали друзями.
Приблизно за місяць до новорічних свят він попросив у мене в борг три тисячі гривень. Сказав, що як тільки отримає зарплату – відразу віддасть. Я, звичайно, виручив друга. Тим більше, що він працював на роботі та отримував таку ж зарплату, як і я. Тому я був впевнений, що Василю буде неважко повернути ці гроші. Проте після отримання зарплати гроші він мені не повернув. Дивніше за все, що він навіть не пояснив чому.
В день, коли ми отримали зарплату, ми вийшли разом з роботи, по дорозі додому зайшли в магазин, купили кожен щось собі додому і розійшлися по домах. Я ще тоді подумав, що друг завтра мені гроші віддасть після того, як зніме їх з картки. Але я помилився – і на наступний день Василь не віддав борг. Через два дні я запитав коли друг збирається повертати мені гроші.
А Василь подивився на мене здивовано і відповів:
– Ці гроші я давно відпрацював, я здивований, що ти про них згадав і просиш повернути.
Від почутого я просто втратив дар мови. В той час зайшов директор і ми удали, що працюємо. Але мене не полишала думка про що це друг говорить. Коли директор пішов, я попросив Василя пояснити що це він мав на увазі.
І Василь без зайвих вагань почав перераховувати:
– Невже ти забув про те скільки всього я для тебе зробив? Скільки разів я підвозив тебе додому? Скільки разів ходив з тобою на риболовлю, яку я терпіти не можу. Думаєш, у мене часу вагон? Я – сімейний чоловік. Але проводив час з тобою. А час – це гроші.
– Тобто за гроші дружиш? – не міг зрозуміти я.
– Ні, ходив як з другом. Але ж ти вимагаєш свої гроші назад. То я тобі й пояснюю, що ти користувався моїм часом і моєю компанією. І автомобілем моїм користувався, коли я тебе додому підвозив.
Ми назавжди закрили цю тему. Після роботи Василь чекав мене, щоб піти разом додому, але я його проігнорував.
Ми перестали спілкуватися. Колеги на роботі мене підтримали, принаймні так кажуть, не знаю, як насправді. Але мені більше ні від кого допомога не потрібна.
Як кажуть: хочеш втратити друга – позич йому гроші.
