Я одного разу почув від свого знайомого, що генетика головне і якщо усиновити дитину у якої рідні батьки алкоголіки чи злочинці, то вона також такою виросте. Я був здивований і мені його думки не сподобались.
Я йому розповів про своє дитинство, він цього не знав і навіть не міг здогадатись, що я народився у неблагополучній сім’ї.
Коли мені було чотири роки мене соціальні служби забрали від батьків. Вони врятували мене, бо я був завжди голодним, ходив у обдертому одязі і ніхто мене не доглядав.
Батьки завжди були у стані алкогольного сп’яніння, вони не мали бажання дбати про мене. Я був їм тягарем.
Я не знав, що таке материнська любов і турбота. Я був дуже диким і боявся людей.
Коли мене забрали у дитячий будинок, то батьки жодного разу до мене не прийшли. Їм було все одно.
А потім у мене з’явились прийомні батьки. Які терпляче до мене ставились, бо я поводився жахливо. Я розкидав речі, малював меблі, кричав і ламав іграшки. А у школі бився і крав речі у однокласників.
Батьки ніколи не кричали на мене, а постійно говорили мені, що люблять мене. Їм було дуже важко і усі родичі просили їх повернути мене у дитячий будинок.
Навіть працівниця дитячого будинку не рекомендувала прийомним батькам мене всиновлювати, застерігала їх, що нічого доброго не з мене не виросте.
Але вони нікого не слухали. Вони любили мене і старалась, щоб у мене було щасливе дитинство. Їхнє терпіння винагородилось.
Мої батьки дуже намучились зі мною. Їм вдалось виправили мене і я став хорошою та відповідальною людиною. Я зараз успішний адвокат, коханий чоловік і батько двох дітей. Усе що я маю це завдяки зусиллям моїх прийомних батьків.
Я був змушений йому розповісти свою історію другові, бо не хочу, щоб він погано думав про дітей з дитячого будинку. Я сподіваюся, що він зрозумів, що гени не вирішують нашу долю. Якщо прийомні батьки будуть любити дитину, виховувати її і добре до неї ставитись, то вона виросте хорошою людиною.
Батько і мати зробили для мене все, щоб моє дитинство було щасливим. Вони змінили моє життя на краще і я їм дуже вдячний.
