Одного разу я переглядав фотографії і згадав свого покійного дідуся. Він колись заповів мені свій будинок у селі. Ми з дружиною уже декілька років туди не їздили і напевно будинок у жахливому стані.
Я сказав дружині, що сьогодні ми поїдемо у село у якому жив мій дідусь, підемо на цвинтар і на будинок подивимося. Наталя дуже здивувалась, але погодилась, бо інших планів ми не мали. Через годину ми уже їхали у село. Ми спочатку пішли на цвинтар і привели могилу дідуся у порядок, а потім поїхали до будинку.
Коли зупинились біля знайомої оселі, то дуже здивувався, бо там хтось жив. На подвір’ї була розвішаний випраний одяг, усюди було чисто і трава викошена. У селі було багато покинутих будинків і ми були здивовані, що саме у нашому хтось жив.
Ми постукали у двері і нам відкрила молода жінка, а біля неї була маленька дитина.
– Доброго дня, вам щось потрібно?
– Доброго дня, ми у свій будинок прийшли.
– Ви власники? Я зараз усе поясню.
– Розповідайте.
Вона запросила у будинок і там був ідеальний порядок. Всі речі дідуся були на своїх місцях.
– Пробачте мені, я почала жити у цьому будинку, бо не мала куди йти. У мене є маленька дитина і я сама її виховую, бо чоловік мене покинув і не допомагає мені. Я не мала грошей, щоб орендувати квартиру і тому поїхала у село, мені сказали, що тут багато покинутих будинків. Якщо ви мене не виженете, я поживу ще два роки поки дитина не піде у дитячий садок, а потім влаштуюсь на роботу і поїду у місто. – сказала нам незнайомка.
Ми з дружиною одразу зрозуміли, що не будемо виганяти цю жінку. Ми вирішили їй допомагати, бо нам було жаль її і дитину.
– Живіть скільки вам буде потрібно, але ми будемо інколи до вас у гості приїжджати!
– Добре, приїжджайте.
Ми приїжджали у село два рази у місяць і привозили продукти. Я косив траву і відремонтував будинок. Ми з дружиною хотіли, щоб Василині з дитиною було добре жити у будинку дідуся.
Вона була нам дуже вдячною, а через два роки молода жінка переїхала у місто, віддала дитину у дитячий садок і знайшла хорошу роботу.
Ми з нею і досі спілкуємось. Вона звикла до будинку і ми дозволили їй з дитиною приїжджати туди коли вона захоче.
