Наші батьки все своє життя працювали далеко на півночі іншої країни, завжди добре заробляли та забезпечували всім необхідним себе і всіх родичів. Робота була важка, часу для нас з братом у них зовсім не було. З часом нас відіслали до родичів в рідні краї, де пройшло все наше дитинство та юність. Родичі нас добре доглядали, але нам завжди бракувало батьківського тепла. За цей час мама з татом фінансували будівництво великого будинку для нас з братом, купили нам автомобілі.
Напевно через те, що мені бракувало материнської поради, я надто швидко й необдумано вийшла заміж, народила дитину. Шлюб виявився невдалий, чоловік випивав і полюбляв підіймати на мене руку. Я довго терпіла, бо не хотіла дитину залишати без батька, але коли у дитини почалися проблеми зі здоров’ям через постійні стреси, я втомилася терпіти! Батьки зрозуміли моє становище й пообіцяли в усьому допомагати та підтримувати. Я з дитиною жила в побудованому батьком будинку, їздила на їхній машині. Вони повністю оплачували моє безтурботне життя, продовжуючи працювати далеко від рідної домівки.
Братове життя склалось по-іншому: він переїхав до батьків, продовжував їхню справу. Знайшов собі дружину, у них народилися діти. Брат відмовився від своєї частини будинку і залишився жити далеко на півночі. Наші родинні зв’язки слабшали й ми віддалилися один від одного. Він налагодив свій бізнес, заглибився у сімейні справи та перестав підтримувати зв’язки з батьками.
Але всьому приходить кінець. З роками батьки не молоділи, дались в знаки хронічні хвороби, що змусило їх покинути роботу. Внаслідок хвороби батько втратив ногу, а мати змушена була цілодобово доглядати за ним. Друзів у них ніколи не було. Все життя працювали на чужій землі й думали, як заробити більше грошей, щоб забезпечити нас з братом.
Я в цей час вже мала іншого чоловіка, ми розпочали маленький бізнес (звичайно, не без допомоги батьків). У мене народився син і життя, ніби, налагодилося. У нас з’явилися гроші, ми побували на елітних курортах, відвідували ресторани та не вели рахунку грошей. Батьківський будинок у нас був, ми зробили стильний ремонт, оздобили подвір’я, стали енергонезалежними (встановили сонячні батареї біля будинку), купили ще одне авто. У наших планах — дати гарну освіту дітям за кордоном, допомогти їм реалізувати себе у житті.
Про батьків інколи згадуємо, час від часу телефонуємо. Знаємо, яке у них зараз важке фінансове становище, моральне. Батькові потрібне коштовне лікування, постійний догляд. Вони натякають, що хотіли б повернутися на Батьківщину, побачити внуків, зустрітися з родиною. Але я підозрюю, що їм потрібна фінансова підтримка і вони розраховують, що я буду їх утримувати. Проте, за роки їхньої відсутності, ми стали чужими людьми та й зайвих грошей у нас немає. У мене своя сім’я, мені уже 40+, мені вистачає своїх клопотів.
