При оформленні оголошення ненароком написала ціну не 350 грн, а 530 грн. І розумієте мій подив, коли з’явилися охочі купити плаття.

Я завжди мріяла займатися тим, що буде приносити мені задоволення і до того ж «монітизувати» цю справу. І мені вдалося відкрити цей свій невеличкий бізнес. Почала будувати це все ще коли була у декреті і хотіла якось приносити кошти в сім’ю. Та ось старша моя дитина уже пішла в школу, а молодшій якраз 3 роки. Я могла б просто повернутися на свою роботу, та вирішила не іти легкими шляхами.

А почалося все з того, що я купила собі у комісійному магазині туфельки, а тільки вдома зрозуміла, що вони великуваті. І тому вирішила продати їх в Інтернеті. А раптом пощастить збути?!

В оголошенні я написала детально про стан взуття і навіть про ситуацію, що склалася. А вже через декілька хвилин мені відповіла дівчинка, яка бігом оплатила покупку і я їй залюбки відправила товар.

Але з цих туфель я нічого не виручила, адже як купила за 250, так і продала за 250. І потім мені прийшла в голову ідея продати свою сукню, яку ніколи не одягала, бо вона була надто нарядна, а мені не було куди так шикарно вдягатися. Правда при оформленні оголошення ненароком написала ціну не 350 грн, а 530 грн. І розумієте мій подив, коли з’явилися охочі купити плаття.

Тоді у мене виникла ідея створити свій власний магазин, де перепродавати речі із комісійного. Найближча подруга не підтримала мене і сказала, що це якийсь позор, торгувати поношеними речами.

Мене це образило і заставило задуматися, а чи варто взагалі продовжувати це все? Можливо, краще повернутися на звичну роботу?!

Оцените статью
При оформленні оголошення ненароком написала ціну не 350 грн, а 530 грн. І розумієте мій подив, коли з’явилися охочі купити плаття.