Приїхав я до Олени в неділю зранку. Коли подзвонив телефон, то дівчина дала мені слухавку. Дзвонив її батько, він продиктував мені великий список продуктів і попросив купити їжу у супермаркеті, який знаходився не далеко від будинку. Але я зібрав свої речі і піш0в від дівчини назавжди.

З Оленою я познайомився у парку. Вона сиділа на лавці і читала книгу. Дівчини була дуже гарною: у неї були блакитні очі, чорне волосся і дуже гарна маленька родимка на щоці. Я вирішив з нею познайомитись і попросити номер телефону. Дівчина погодилась зі мною зустрітись ще раз. Через кілька днів я зателефонував і запросив її у театр. На зустріч купив великий букет червоних троянд і цукерки у вигляді серця. Мені було дуже легко з нею розмовляти, ми розуміли один одного з пів слова. А також мали спільні захоплення: любили малювати і мріяли подорожувати світом. Ми дуже сподобались одне одному і тому почали зустрічатись. Вона ніколи не розповідала про свого батька і матір, а мені було не зручно її про них запитувати.

Через чотири місяці зустрічей, ми вирішили жити разом. У Олени була своя двокімнатна квартира, тому вона запропонувала переїхати до неї і я погодився. Узяв свої речі у невелику сумку і приїхав до неї додому.

Квартира була великою з новим ремонтом. “Буде де розвернутися”,- подумав я. Я жив з батьками у однокімнатній квартирі, тому мені завжди було тісно і не було особистого простору. Переїхав я до Олени у неділю, бо з понеділка по суботу я працював у будівельній фірмі бухгалтером. Коли подзвонив телефон, то дівчина дала мені слухавку.

–  Алло. Я слухаю вас!

 – Це батько Олени, у неї поломаний диван у вітальні, відремонтуй його негайно! І також не забудь винести сміття. Зараз я продиктую список продуктів піди у супермаркет і купи. – покомандував чоловік.

Я був дуже здивований, адже я тільки розпакував речі, а мені вже наказують, що робити у квартирі. Я не знав, що відповісти батькові дівчини і віддав Олені телефон. Вона поговорила з батьком про плани на сьогоднішній день і сказала, що я відремонтую диван. Дівчина не була здивована наказу батька, поводилась так ніби це нормально, що мені говорять, що я маю робити.

Я заспокоївся і зробив вигляд, що все нормально. Поки дівчина пішла на кухню робити обід, я схопив свою сумку і почав збирати речі, які привіз з дому.

Вона зайшла у кімнату і запитала:

 – Чому ти збираєш зібрав свої речі?

 – Бо я хотів жити з тобою, а не з твоїм батьком. Я не хочу, щоб чужі люди мною командували.

 – Якщо ти зі мною плануєш жити, ти маєш слухатись мого батька. – сказала дівчина.

 – Якби ти мене попросила відремонтувати диван і сходити в магазин, я б тебе послухав і це би було нормально. Але твій батько не мав права наказувати мені.

Я взяв в руки свою сумку і рішуче вийшов з квартири. Олена ще довго стояла нерухомо, вона не розуміла мого вчинку, бо звикла слухатись батьків. Максим Іванович декілька раз на день завжди дзвонив до дочки і кожного дня приходив у гості, щоб перевірити чи дівчина виконала все що він попросив.

Батьки вдома здивувались коли я повернувся, я їм розказав все що сталось зі мною. Мати сказала, що можна було і потерпіти, бо знайти дівчину у якої є житло дуже важко. Але я не хочу заради квартири жити під каблуком у Олени і виконувати накази її батька. Змінити характер дівчини я не зможу, а для неї було важливо слухатись батька і вона навіть не здивувалась, що чоловік говорив мені, що робити у квартирі. Я не хочу таких стосунків, де мною будуть керувати.

Оцените статью
Приїхав я до Олени в неділю зранку. Коли подзвонив телефон, то дівчина дала мені слухавку. Дзвонив її батько, він продиктував мені великий список продуктів і попросив купити їжу у супермаркеті, який знаходився не далеко від будинку. Але я зібрав свої речі і піш0в від дівчини назавжди.