Приймати рішення тільки тобі, Віталію, я можу тебе тільки вислухати. Єдине що хочу запитати. Ви прожили так 20 років, чому тільки зараз у тебе увірвався терпець? Що сталось? У тебе інша жінка? – допитувався кум.

Проживаючи разом понад двадцять років, так складається, що все переходить у звичку, чи повагу один до одного та навіть починаєш цінувати моменти прожиті разом тільки через те, що ця людина завжди була поряд та підтримувала. Але це, мабуть, не в моєму випадку.

– Василю, я, мабуть, буду розлучатись, більше так жити не можу. – скаржився Віталій куму. З молоду не звертав на недоліки жінки, бо був закоханий по самі вуха. Потім дітки пішли один за одним через кожні три роки. За турботами та клопотами навіть ніколи було звертати уваги на постійні придірки зі сторони дружини. Це сім’я, і я завжди вважав, що у дітей повинні бути мамо та тато. Але зараз діти виросли та у кожного своє життя. У великому будинку ми залишились у двох. Вся “жінчина увага” сконцентрувалась на мені. Не так сів, не так встав, чому не приготував їсти, а чому сьогодні так не прибрано. Але ж це все жіночі справи! Я просто допомагав своїй дружині, тому що вважав, що з трьома дітьми дуже важко. Але всі клопоти плавно переросло чомусь в мої обов’язки. – виливав душу Віталій.

– Приймати рішення тільки тобі, Віталію, я можу тебе тільки вислухати. Єдине що хочу запитати. Ви прожили так 20 років, чому тільки зараз у тебе увірвався терпець? Що сталось? У тебе інша жінка? – допитувався кум.

– Та звісно ж ні! Ти що, мене зовсім ніхто не цікавить. Я просто втомився від постійного пресування жінки. На старості років мені хочеться тихого сімейного затишку та жіночого тепла. Я двадцять років цього не відчував. Тому зараз я для себе вирішив, хоча б тихого сімейного життя, без жіночого тепла якось обійдусь. – рішуче промовив Віталій куму.

– А як діти на твоє рішення відреагували та що відповіла дружина? Я не думаю, що з тобою всі погодились? – вирішив влаштувати допит куму Василь.

– Діти були дуже здивовані моєму рішенню та й звісно не підтримали. Вони завжди вважали, що ми з мамою дружні батьки. Але це тому, що вони не бачили наших скандалів. Я весь час намагався все згладити. Або якщо щось і назрівало, я просто сходив з дому. Немає подразника – нема скандалу.

– А дружина що на це сказала? – допитуюсь я.

– Ну що вона може сказати? Звісно істерика! Кричала, щоб я йшов на всі чотири сторони куди якомога далі. Вона не пристосована до самостійного життя, я все життя з нею нюнькаюсь, як з малою дитиною. Сам винен що так сталось, але я дійсно втомився. Вже придивився хатинку в селі недорого. Хочу з’їхати туди, придбати якесь господарство та поратися там. Мене так тішать такі думки. – мрійливо відповів Віталій куму.

Відповісти куму було нічого, це його рішення та вибір. Знаючи його сталевий характер, то він так все й зробить. Але дійсно шкода сім’ю, стільки років прожити разом, придбати майно й все кинути та йти в нікуди – це дуже тяжко. Ви також так вважаєте чи ні?

Оцените статью
Приймати рішення тільки тобі, Віталію, я можу тебе тільки вислухати. Єдине що хочу запитати. Ви прожили так 20 років, чому тільки зараз у тебе увірвався терпець? Що сталось? У тебе інша жінка? – допитувався кум.