Вже минуло понад рік, як я одружився зі Світланою. Оскільки я не місцевий і власної квартири тут не маю, ми з дружиною вирішили, що поки поживемо у її батьків, де також мешкає її молодший брат Олег. До того ж ми тільки но закінчили навчання в університеті й необхідно ще зібрати грошей для першого внеску за квартиру, щоб не орендувати житло, витрачаючи гроші на вітер. Крім того, квартира у Світланиних батьків простора, у кожного з нас була своя кімната. Хоча перспектива жити з батьками дружини мене не дуже влаштовувала, та це був тоді оптимальний варіант.
Щойно переїхавши у дім Світлани, я поринув в атмосферу вічної економії на всьому. Одяг зазвичай купували на секонді, чи коли у магазинах були знижки. Продукти лише по списку й у кількості не більше, ніж на тиждень. Теща збирала і зберігала усі чеки. Вже мовчу про ті крики, які треба було вислуховувати, якщо випадково забудеш вимкнути світло у ванній, чи туалеті.
У пральній машинці прали лише крупні речі, решту вручну. Їжу розігрівали на плиті, хоча мали мікрохвильовку.
А коли збільшилась вартість водопостачання увесь цей переполох дійшов до апогею. На черговій сімейній нараді було заявлено, що відтепер приймати ванну можна лише раз на тиждень, у цілях економії.
Я звик приймати душ щодня, це відновлює сили. Та тепер це стало небаченою розкішшю. Навіть почав перед роботою до друга заходити, щоб помитися. Як злочинець, потайки приймаю ванну, коли нікого немає удома.
Я запропонував дружині орендувати квартиру і з’їхати від батьків. Та Світлана навідріз відмовилась. ЇЇ все влаштовує. Не хоче грошей зайвих витрачати, та й до роботи (як) рукою сягнути. Я почав шукати варіанти: запропонував вносити додаткові кошти в сімейний бюджет за користування благами цивілізації. Та батьки Світлани на це не погодились.
На вихідних уся сім’я зібралася біля телевізора. Ми дивилися передачу про Китай. І там розповіли про один незвичний метод економії води. Виявляється багато китайців приймають ванну вдома один після одного, не змінюючи води. Починають з найменших, закінчуючи найстаршими членами сім’ї. Теща вирішила запровадити таку традицію і в нас. Мені честь випала приймати ванну після молодшого брата Світлани. Я сказав, що на таке не підписувався. Вони ж усі дружно помилися у тій баюрі. Гидко навіть згадувати. У ту мить я зрозумів, що більше так не можу жити.
Я поставив ультиматум: або орендуємо житло, або я повертаюся жити додому до батьків. Працювати я можу і віддалено. Дружина зі мною не поїхала. Та і її терпіння на довго не вистачило. Вона сама орендувала квартиру і ми знову почали жити разом. Все ніби владналося, але не надовго.
Світлана перенесла правила своїх батьків і в нашу сім’ю. Вона почала виїдати мені мозок, змушуючи економити на всьому на чому тільки можна і не можна. І враз я зрозумів, що не маю нічого спільного з цією жінко і мати не хочу. Залишилась лише відраза. Я подав на розлучення. Світлана повернулася до батьків. А я залишився жити на орендованій квартирі з власними правилами й звичками. І це прекрасно!
