Одного разу до мене на огляд потрапив хлопець з переломом ноги. Його привезла машина швидкої допомоги. Хлопцю на той час було 15 років. Їхав на велосипеді, не впорався з керуванням й впав. На щастя, окрім зламаної ноги, більше серйозних пошкоджень у нього не було.
Я оглянула Діму, так його звали, й зробила знімок. Діма весь час поки я його оглядала поводився дуже мужньо й спокійно. Поряд з ним була мама, яка тільки те й робила, що плакала, а Діма її заспокоював.
Тоді хлопчина мене запитав:
— Пані Оксана, а коли я зможу повноцінно ходити, бігати?
— Ну дивись, точно сказати зараз важко, але як мінімум через півроку. Тут все залежить від тебе і твого бажання. Як будеш дотримуватися всіх порад й відвідуватимеш фізіотерапію, результату можна буде досягнути ще раніше. А ти, може, спортом якимось займаєшся?
І на цих словах у дитини очі наповнилися сльозами. Я налякалася, що запитала щось не те.
— Я граю в футбол, — затинаючись відповів малий.
— Він гордість й талант своєї школи! Його тільки місяць тому запросили грати в престижну футбольну академію. Що ж тепер буде, а якщо вони не захочуть його тренувати після перелому? — голосила його матір.
Я бачила, як сильно вона переживає за сина і як вона поважає те, чим він займається. Я почала їх заспокоювати, але сама ледь не розплакалася. Тоді взяла себе в руки й змусила Діму пообіцяти мені запросити на свою гру, коли він одужає. Сказала, що буду чекати на це. Хлопець дивився на мене великими очима і сказав, що зробить все, що зможе.
Вони пішли, а я ще довго не могла відійти. Весь час, поки Діма був у лікарні я провідувала його, старалася чимось допомогти, а потім його виписали.
Пройшов рік. Одного дня, прийшовши на роботу, я побачила, що на моєму столі лежить конверт. В ньому — квиток на футбольний матч. Я одразу зрозуміла від кого це і в мене потекли сльози. З роботою я забігалася й втратила зв’язок з Дімою, але він про себе нагадав таким чином.
Вже в неділю ввечері я сиділа на трибуні нашого місцевого стадіону й очима шукала цього хлопчину. Після гри я попросила його подарувати мені свою футболку з підписом, адже вірю, що колись він стане суперзіркою.
