«Привіт, я твій батько, а це твоя матір. Поїдеш з нами додому?» – сказав до мене високий, темноволосий чоловік з карими очима, який зранку приснився мені уві сні.

Моя матір від мене відмовилась відразу після народження. Вона подивилась на мене і сказала, що не хоче виховувати мене та залишила у пологовому будинку. Відтоді минуло шість років і увесь цей час я не знав, що таке батьківська любов і завжди мріяв про матір та батька.

Багато людей не уявляють, що таке жити у дитячому будинку і як себе почувають діти, які знаходяться там. 

Кожен хлопчик чи дівчинка, яких покинули батьки завжди почувають себе нікому не потрібним. Покинуті діти, не уявляють, що таке мама і тато. Я жив у дитячому будинку та не мріяв про краще життя, аж поки мене не всиновили і я не зрозумів, як це коли тебе люблять.

Ми, як і звичайні діти хотіли уваги та вірили в чудеса. Вони були на день Святого Миколая, коли до нас приходив чоловік з довгою бородою та роздавав пакети з цукерками.

Солодощі також нам давали коли приїжджали до нас у гості поважні люди і ми старались з’їсти, хоч трішки смачненького. Бувало, що мені у ночі снилось печиво і шоколад, а зранку я розумів, що це лише сон. Я тоді мріяв про солодощі та мені здавалось, що якби я з’їв шоколадку, то б став найщасливішою дитиною у світі.

Я пам’ятаю, що у нас на території дитячого будинку завжди було багато плодових дерев. Ми завжди збирали вишні, черешні і яблука та із задоволенням їх їли.

Коли я підріс, то допомагав вихователям дивитись за молодшими дітьми і тоді я відчував себе поважним та дорослим, адже мав дуже відповідальну роботу.

Одного ранку мені наснився сон, я побачив високого, темноволосого чоловіка з карими очима. Я навіть, не сподівався, що через декілька годин моє життя зміниться назавжди.

У обід мене вихователька покликала і сказала, щоб я переодягнувся у гарний одяг та поводився чемно, бо до мене приїхали важливі гості. Я здивувався і чемно виконав прохання жінки.

Через годину до мене прийшов високий, гарний чоловік з дружиною. Вони обоє до мене посміхались. Я зрозумів, що цю людину я бачив уві сні.

 – Привіт, я твій батько, а це твоя матір. Поїдеш з нами додому?

 – Так! – відповів я.

 – Який, сміливий хлопець! – сказав чоловік до виховательки. – Саме про такого сина я мріяв.

Коли я сів у машину, то моя матір мене обняла і поцілувала в чоло. Я був дуже здивований, бо до цього дня ніхто мене не обнімав та не цілував.

Коли ми приїхали у їхню квартиру, я боявся, що щось зроблю не так і вони мене повернуть у дитячий будинок, тому я поводився дуже тихо і навіть боявся говорити. Згодом я звик до батьків і зрозумів, як це коли про тебе дбають і люблять.

Минуло двадцять років і я закінчив університет з червоним дипломом, працюю на хорошій роботі. У мене є дружина та маленький син і я вважаю себе щасливою людиною.

Нещодавно я вирішив знайти своїх рідних батьків і поговорити з ними. Коли я знайшов матір та батька, то вони навіть не хотіли зі мною розмовляти, їм байдуже.

Мені пощастило, що тоді мене всиновили хороші люди, завдяки їм у мене щасливе дитинство. Я хочу, щоб мій син ріс у любові і радості, для цього я зроблю все, що в моїх силах.

Усім бажаю любити і цінувати своїх дітей, бо вони найдорожче, що у нас є. Якщо ви це будете розуміти, то будете дійсно щасливою людиною.

Оцените статью
«Привіт, я твій батько, а це твоя матір. Поїдеш з нами додому?» – сказав до мене високий, темноволосий чоловік з карими очима, який зранку приснився мені уві сні.