Мені вже 63 роки, я прожила довге і щасливе життя. Але я не вважаю, що з якихось причин я повинна вже покласти на собі крапку і чекати на смEрmь. Проте схоже, що дехто думає інакше. І ось чому.
Мій чоловік вже відійшов від нас, так само як і дружина мого сина. Зараз він живе один в невеликій квартирі в центрі міста. У нього є донька, яка нещодавно вийшла заміж і завагітніла. Своєї квартири у внучки немає, тому мій син придумав «геніальний» план того, як організувати її життя. Я живу за містом, у невеликому, але приватному будинку вже не перший рік.
І от мій син вирішив, що я повинна переїхати до нього, у маленьку квартиру, а свій дім уступити внучці і її сім’ї. Бачте, їй більше потрібно. Я відмовилась. Тоді то в нашій сім’ї і почались великі скандали.
Справа у тому, що той будинок для мене з моїм покійним чоловіком придбав саме син. Ми тоді жили в дуже старому будинку, який потребував капітального ремонту, який був нам не по кишені. І замість того, щоб вкласти гроші у цю розвалину, чин придбав нам будиночок за містом. Записав його на мене, щоб ви розуміли. З юридичної точки зору – це моя власність. Але не тепер, коли син вирішив інакше.
Я пояснила синові, що останні декілька місяців живу з чоловіком. Він приблизно мого віку, самотній. І вдвох набагато приємніше старіти, ніж на самоті. Та й я уже звиклась з цим домом, він по справжньому став мені рідним. Мій син же ж на відріз відмовився розуміти мою ситуацію. Звинуватив у егоїзмі, бо я вирішила своє щастя будувати замість того, щоб допомогти внучці.
А що ж у цьому поганого? Невже я маю поставити крапку на своєму життя лише тому, що цифра у моєму паспорті здається комусь надто великою. Невже я не заслужила на щастя і на повагу до моїх рішень від рідного сина?
Тим більше ми з Іваном не просто бавимось у кохання, ми вже навіть вирішили розписатись. Але для сина це не стало аргументом, а навпаки ще більше розізлило. Він вирішив, що саме цього і прагне мій обранець – відібрати у мене частку майна. Але ж якого старому чоловікові є діло до шматка землі?
До того ж у нього і в самого є квартира. Просто обираючи між містом і будинком на природі ми обрали мій дім. А його квартиру здаємо, це допомагає нам оплачувати комунальні послуги і купувати все необхідне.
Зараз дійшло до того, що син зібрався подавати на мене до суду. Вирішив будь-якою ціною повернути права на будинок, бо бачте я «з розуму з’їхала». Ніколи б не подумала, що рідний син зі мною так вчинить.
Можливо, ви знаєте, що мені порадити і як вчинити?
