Родичі геть зн _ахабніли. Спочатку відмовилися нам допомагати, а тепер не припиняють телефонувати та проситися відпочити у нашому будиночку біля моря

Кілька років тому моя дружина отримала у спадок від бабусі приватний будинок в Одесі. Будинок ледве стояв й здавалося міг впасти в наступний же ж буревій або шторм. Ділянка була занедбана та перетворена на звалище. Але це було ніщо у порівняні, що до моря потрібно було йти якихось п’ять хвилин.

Після того, як дружина отримала права власності ми вирішили вкласти гроші та зробити там ремонт. Перетворити халупу у будинок для відпочинку. Самим було б приємно відпочити на березі моря й в оренду можна було б здати. Такий собі невеличкий бізнес.

Спочатку ми вирішили попросити грошей у наших родичів та знайомих. Але виявилося, що ніхто не вірив у нашу ідею, або просто не хотіли позичати гроші. То ж довелося брати позику у банку, хоча відсотки були не самими приємними. Та ми з дружиною впоралися. Я почав працювати наполегливіше, вона брала додаткові замовлення. Й ось через кілька місяців наше «чудовисько» перетворилося на красуню. Як же ж було приємно насолодитися результатами нашої праці. Ми навіть встановили камін для романтичних побачень.

Й тут почалися дзвінки від родичів. «А можна на кілька днів заїхати до вас у будиночок. Дружина давно хоче відпочити біля моря» – говорив у телефон мій двоюрідний брат. Мені так й хотілося нагадати йому що він сказав, коли я просив в нього грошей. «Ви досі живете мріями й хочете протринькати гроші невідомо на що». Аж кортіло тикнути його носом у його ж … Але я стерпів та відповів йому, що на найближчий час все зайнято квартирантами. Після нього дзвонили й інші. Всі іони відмовили нам у допомозі. А тепер, коли все готово, то не проти скористатися нашими результатами роботи. Та ще й на дурняк.

Оцените статью
Родичі геть зн _ахабніли. Спочатку відмовилися нам допомагати, а тепер не припиняють телефонувати та проситися відпочити у нашому будиночку біля моря