Одного разу я повертався після важкого робочого дня додому, мене зустріла на порозі моя дівчина і повідомила радісну новину. До неї приїхав її двоюрідний брат Вадим.
Він зараз навчається в старших класах і у них канікули. Я, звичайно, не проти гостей, але про такі речі потрібно попереджувати, а не повідомляти по факту.
Спочатку вона проводила свій час з братом, а потім їй набридо і вона вирішила скинути це на мене. Напевно, вона вважає, що мені більше нічого робити.
Добре, думаю, проведу з ним трішки часу. Заходжу в кімнату, а там сидить Вадим і грає на моїй приставці. Я дуже здивувався такій нахабності. Проте я ніколи не мовчу коли мені щось не подобається, тому і сказав:
-Я теж люблю грати на цій приставці, недаремно ж цілий рік на неї гроші збирав але таке питання: хто тобі дозволяв її брати? – можливо, це було занадто, але в той момент я не підбирав слова через те, що був шокований такою нахабністтю.
-Упс… — злякано сказав Вадим. – Привіт! – кинув джойстик і побіг до кухні.
Я вже подумав, що ми порозумілися і пішов на кухню пити свою улюблену каву з Італії. Заходжу на кухню, а там нікого немає, кави немає теж. Думаю, так чудово вечір почався, мій настрій було зіпсовано остаточно.
Цей хлопець мені все меньше і меньше подобається. Пішов повечеряв, а потім моя дівчина мені заявила, що завтра я маю погуляти з її братом. Чи є у мене плани, чи не має у мене планів – її це абсолютно не цікавило.
-До мене завтра приїжджає друг, з яким ми довго не бачились, ми планували цілий день провести разом. Це було заплановано ще задовго до приїзду твого брата.
-А я завра по роботі в інше місто маю поїхати. – сказала вона.
-Ну то і Вадим з собою бери.
Але моя дівчина вчинила по-своєму і з самого ранку вийшла з дому, залишивши Вадима на мене. А Вадиму, видно, сказала, що я погодився з ним сьогодні погуляти, бо хлопець був уже зібраний. Я, звичайно, своїх планів не змінив.
-Що, гуляти йдеш?– запитав я.
-Хочу місто подивитись і десь перекусити…
-Тоді в центр можеш піти і по навігатору знайти багато цікавих місць де можна погуляти і де можна перекусити. Є навіть кінотеатр недалеко. Якщо загубишся – дзвони і ключі не забудь.
-Але…
-Що але? Боїшся сам гуляти?
-Та ні… просто у мене немає грошей.
-Ну тоді можеш погуляти в парку – там все безкоштовно.
Я чудово провів день зі своїм другом, ми давно не бачились і у нас накопичилось багато тем для розмови. Коли я повернувся до квартири, то побачив там Вадима і його родичів. Спочатку я подумав, що Вадим вирішив зробити вечірку, то чому ж мене не покликав? Але гості були невеселі і з погогу на мене посипалась лавина притензій.
Чому я залишив Вадима одного в великому місті. Та я справжній егоїст і як моїй дівчині зі мною не пощастио, де були її очі… Від шквалу критики я просто розгубився. Але швидко оговтався і сказав:
–А хто він мені такий, щоб я давав йому гроші і змінював свої плани? І чому ви йому грошей не дали, ви ж його родичі? Я не повинен з ним няньчитися.
Моя вже колишня дівчина стала на їх сторону і теж вивувала мені притензії. Тому потім вони всі дружно покинули мою квартиру. А дівчина покинула моє життя.
Так впродовж години я звідьнився від непотрібних мені стоснків і зберіг себе від таких майбутніх родичів. Тепер я холостяк і зовсім про це не шкодую.
Адже хто знає що було б, якби до нас не приїхав Вадим і я не побачив справжнє обличчя моєї колишньої.
