Антон і я живемо разом вже більше п’ятнадцяти років, в нас все чудово. Маємо великий будинок, обоє заробляємо досить багато, але про дітей ще якось не задумувалися, одного разу гуляючи по парку ми побачили молоду дівчину, яка плакала коло коляски з дитиною яка в свою чергу теж плакала. Ми підійшли допомогти їй, і справді мені це вдалося дитина заспокоїлась. але її мама досі плакала.
– Ми можемо чимось допомогти – сказав мій чоловік
– Я не знаю що мені робити.- відповіла заплакана дівчина.
– Що трапилося розкажи нам – заспокоюючи погладжуючи її по плечах сказала я
– Я не люблю цю дитину, і я думаю відмовитися від неї
І тут дівчина розповіла свою історію. Вона студентка другого курсу була, до того як народила, а народила вона від старшого чоловіка, а саме від викладача університету. Так вийшло, що він почав залицятися до неї а вона ніколи ні з ким не зустрічалася весь час приділяла навчанню. І їй було приємно що такий поважний чоловік звернув на неї увагу, це тривало досить довго. І тут вона дізналася що вагітна.
Аборт робити не можна було бо більше б не змогла мати дітей. Розповіши це викладачу він розсміявся та почав казати що це не він і в нього сім’я, нехай робить аборт. Та потім він почав розпускати слухи про неї що вона його ш _антажує ніби це його дитина, а він насправді вірний чоловік в нього є двоє дітей.
Мій чоловік почав злитися. А дівчина продовжувала, після цього що він розпустив слух, навчання було неможливим з неї всі зн ущалися, викладачі занижували оцінки. А він постійно ставив їй негативні бали. Тоді вона вирішила забрати документи та жити з батьками.
Ми були шоковані такою інформацією та не знаю чому але ми вирішили забрати цю дитину собі, щоб вона не страждала у дитячому будинку. Чоловік поділяв мою думку. Ми сказали це дівчині, вона справді була рада що доведеться не віддавати дитину в дитячий будинок, а зразу батькам. Ми зібрали всі необхідні документи, та усиновили дитину.
Чоловік вирішив ще дізнатися більше про того “професора” та не залишати це просто так, вона розповіла йому хто це. Чоловік вирішив дізнатися про нього більше інформації і виявилося, що це вже не перші звинувачення подібного характеру. Антон поговорив з деканом університету ним виявився його друг його найкращого друга. Пояснив йому ситуацію. І вже через тиждень професор не викладав там. І не зможе викладати в жодній установі нашого міста.
Сказати правду бути батьками нам сподобалося, і ми вирішили поки не пізно завести ще власну дитину. Бо що може бути краще якщо наш син буде мати братика чи сестричку. Так саме наш син ми його вже сприймаємо як нашого власного, і батьківство це прекрасно.
Щодо дівчини яка нам його віддала, вона поновилась на навчанні, та гризе граніт науки, і тепер їй дійсно краще навчатися без такого професора.
