Одного разу ввечері я повертався з роботи. Чекав маршрутку на зупинці, як раптом побачив дружину свого друга. Віктора я знаю багато років, ми з ним друзі, та і з його дружиною знайомі теж. Я вже хотів підійти та привітатися. Але тільки я зробив крок назустріч, як до неї під’їхав дорогий автомобіль, з якого вийшов незнайомий мені чоловік з букетом троянд. Ірина щиро посміхнулася і все стало на свої місця. Я зупинився і не став підходити до дружини друга, не хотів, щоб мене побачили.
Згодом Віктор запросив мене до себе в гості. Ми з ним довго розмовляли та друг поділився зі мною своїми думками з приводу Ірини. Сказав, що його дружина змінилася, стала якоюсь холодною, пізно повертається додому та менше приділяє уваги дитині. Віктор жалів свою дружину, бо вона почала розповідати, що в її мами проблеми зі здоров’ям, тому вона стала неуважною на роботі, доводиться виправляти помилки, та ще й хвору маму навідувати.
Віктор сказав, що буде більше працювати, щоб їм вистачало грошей.
Я уважно вислухав друга. Мені здалося несправедливим те, що дружина його обманює і я вирішив усе йому розповісти. Я довго у друга не сидів, бо не хотів зустрітися в них вдома з Іриною, яка от-от мала повернутися.
Через тиждень вони розлучилися. Я зателефонував другу, щоб його підтримати, але він не брав слухавку. Пройшло ще декілька днів, Віктор не відповідав на мої дзвінки, тому я вирішив прийти до нього додому. Друг здивувався, побачивши мене на порозі, але в дім не впустив.
Сказав, що це я винен в їх розлученні з дружиною. Тільки я один. Ірина все одно обрала б Віктора, а суперника покинула. І, якби я нічого не розповів, йому було б простіше жити. Дружина натішилася б коханцем і покинула, а він би був впевнений, що єдиний чоловік в житті Ірини.
Наше спілкування з Віктором зійшло нанівець, він навіть не вітається зі мною. А я шкодую лише про те, що розповів йому правду і поліз в чужу сім’ю.
Потрібно було послухати мою дружину, вона попереджала, що так буде. А ви як думаєте – правильно я вчинив?
