Зараз часто говорять про «буремні дев’яності» та згадують їх як жахливий період в історії нашої країни. Але я кардинально змінила свою думку про ті часи, коли цього місяця отримала рахунки за комуналку.
Мої діти живуть окремо. Я давно розміняла нашу з чоловіком трикімнатну квартиру й переїхала жити в однокімнатну, яка залишилася мені від мами. Та я зрозуміла, що навіть так мені самій не вдасться вижити.
Рахунок за опалення давно став подібним на смертний вирок. Цифри, які там надруковані у графі до сплати викликають у мене підвищений тиск та серцебиття. Хотіла б я заглянути в очі тим людям, які встановлюють такі тарифи. Моя пенсія менша за ту суму, яку я повинна віддати за квартиру. А за що тоді харчуватися. Звісно, в мене є діти. Але не повинно так бути, щоб вони годували свою матір. Їм потрібно думати про своїх дітей. Коли в цьому місяці я розрахувалася за комуналку, то зрозуміла, що в ті «жахливі дев’яності» я розкошувала. Я мала кошти, якими могла заплатити за помешкання вдвічі більше за теперішнє та виховувати дітей. А зараз навіть себе не можу прогодувати. Сором такій державі та таким урядовцям.
