Саме я вирішила подати на розлучення. А чоловік, ніби тільки того й чекав. Почувши про моє рішення, він не гаючи часу пішов пакувати валізи й вирушив до своєї нової пасії. Коли документи про р0зірвання шлюбу були підписані, я нарешті зітхнула з полегшенням. Та через рік на мене чекав неприємний сюрприз

Після двадцяти двох років подружнього життя я вирішила, що цей шлюб своє віджив. Думаю, я не одна така, хто багато років терпів заради другої половинки, не наважуючись стати ініціатором розвалу сім’ї. А причини, щоб терпіти можна знайти багато: спершу родичі, спільні фінанси, згодом діти, звичний побут, страх змін, а ще ж соромно перед знайомими руйнувати красиву картинку сімейної ідилії. Та рано чи пізно усьому приходить кінець і терпіння у цьому випадку не є виключенням. Я все чекала, коли подорослішають доньки, не хотіла їх травмувати, псувати їхнє дитинство, хотілося, щоб зростали у повній сім’ї.
До того ж наші стосунки й шлюб складалися так ідеально, як книжка пише. Одружилися ще бувши студентами. Доки не було дітей, Андрій усю свою любов і піклування дарував мені. Ми часто гостювали у моїх батьків, вони завжди раді були нас бачити, зятя вони дуже любили.

Я мріяла відчути усі радощі материнства і була впевнена, що Андрій стане вірним супутником мені на цьому шляху. Через кілька років ми вже мали двох прекрасних донечок. Я з головою поринула у весь побут пов’язаний із доглядом та вихованням дітей. Чоловік мені у всьому допомагав. А я справлялася не лише з обов’язками матері, я також залишалася хорошою господинею не забуваючи й про власні хобі, захоплення і роботу. Головне, я мала надійну опору і підтримку.

Я дійсно кохала Андрія, але з роками багато чого змінилося. Вірніше змінилося його ставлення до нашої сім’ї. Вже близько десяти років він дбав лише про себе. Пізно повертався з роботи, постійно брехав, заводив романи на стороні – ніби підмінили мого Андрія. Коли діти досягли повноліття, я усвідомила, що старалася склеїти розбиту чашу нашого шлюбу лише заради них. Та настав день, коли я зрозуміла, досить терпіти!
Саме я вирішила подати на розлучення. А чоловік, ніби тільки того й чекав. Почувши про моє рішення він не гаючи часу пішов пакувати валізи й вирушив до своєї нової пасії. Коли документи про р0зірвання шлюбу були підписані, я нарешті зітхнула з полегшенням. Та через рік на мене чекав неприємний сюрприз. Андрій занедужав, став непрацездатним і потребував догляду. А його молоденька пасія такого варіанту не розглядала, тому й покинула його, відправивши до колишньої дружини, тобто до мене.

Я не могла покинути його напризволяще. Я єдина близька йому людина. Я підтримувала його у хворобі й буквально поставила на ноги, та образа моя нікуди не поділась. Для мене зрада – це найниціший вчинок, який лише можна уявити! Я ніколи не розуміла людей, які наважуються на зраду. Для чого це їм? Звідки взагалі виникає таке бажання? Та доньки його теж шкодували, вони мріяли, щоб мама з татом завжди були разом. Та вони не взяли до уваги, що самі вже не діти й у кожного з’явиться особисте життя, зараз вони їдуть вчитися в інше місто, а мені доведеться залишитись з людиною, яку я не кохаю. Я стільки років чекала, коли діти виростуть. І зараз, навіть якщо Андрій буде розкаюватись у своїх ганебних вчинках, я не хочу з ним жити.

Я бачу, що він змінився, багато чого переосмислив, а головне вже можна сказати, що здоровий. Живе в сім’ї, охайний такий. Дівчатка його люблять, а я не знаю як правильно вчинити. Я думала, що викреслила його із життя назавжди, а тепер виходить знову маю терпіти?

Я згадувала той час, коли ми ще тільки почали зустрічатись, потім перші роки подружнього життя… Думаю, вже тоді він мені зраджував час від часу, але я була занадто засліплена коханням, щоб це помічати. Потім поринула у материнство, теж було не до того. Думаю, такий він вже є. А люди, як відомо, не міняються. Нам краще розійтися. Але внутрішній голос і совість не дозволять покинути його зараз.

Оцените статью
Саме я вирішила подати на розлучення. А чоловік, ніби тільки того й чекав. Почувши про моє рішення, він не гаючи часу пішов пакувати валізи й вирушив до своєї нової пасії. Коли документи про р0зірвання шлюбу були підписані, я нарешті зітхнула з полегшенням. Та через рік на мене чекав неприємний сюрприз