У Петра сьогодні такий важкий день. Мріє скоріше приїхати додому відпочити. Перед телевізором саме те. А завтра вихідний, не потрібно нікуди поспішати. Коли вже доїхав додому, зателефонувала двоюрідна сестра Валентина. Вона хриплим голосом говорила, що викликала до себе швидку допомогу, а от Сашу немає з ким залишити. Сусідка не відповідає на дзвінок. То Валентина просить, щоб Петро приїхав переночував із племінником.
Чоловік не став відмовлятися. Хоч і хотілося відпочити, та одного хлопчика залишати не годиться. Тому розвернувся і поїхав до сестри. Якраз встиг вчасно. Лікар швидкої допомагав Валентині дійти до машини. Петро допоміг, завірив, що все буде добре, щоб не хвилювалася. Лікар відвів його в сторону і шепнув, що у жінки стан дуже поганий, тим більше, що в неї слабке серце.
Та Петро про погане не думав. Якщо Валентина буде в лікарні, там їй допоможуть. А на ранок почув страшну новину, померла. Окрім нього родичів немає, що робити?
Саша звик, що дядя Петя часто з ним грається, тому не задавав питання, де мама. А Петро не знав що робити. Спочатку похорони. Потім питання, як бути з Сашою. Органи опіки вже задавали питання, чи залишить Петро хлопчика при собі, чи оформляти в дитячий будинок. Чоловік роздумував. Йому тридцять років. Сім’ї не має. Якщо відмовиться від племінника, сам собі не пробачить. Та і що роздумувати, справляться.
Саші шість років. Цієї осені в школу. Про маму згадує часто, але вже не плаче, як раніше. З дядею Петею йому добре. Він кожні вихідні водить його то на каруселі, то в зоопарк. Купив велосипед, Саша катається по подвір’ю біля будинку. Удвох вони не сумують, завжди знаходять чим зайнятися.
