Сестра прийшла до мене й сказала, що хоче розлучитися зі своїм чоловіком. Мовляв, їхні стосунки уже не такі, як раніше, немає тієї пристрасті й взагалі, все поглинув побут. Їй набридло, що вона всю роботою по дому робить, а чоловік в цей час на дивані лежить. Хоча працюють й гроші в дім приносять вони обоє.
А я знала, що все так буде. Я їй ще колись казала, що зарано у неповних 19 років заміж виходити. І немає чого тепер жалітися, як набридло чоловікові їсти готувати. Хіба вона не знала, що так буде? Чи може думала, що її кавалер буде кожного дня водити її в кафе їсти, дарувати подарунки без причини, як то робив до заміжжя.
Звісно, дітей у них немає, тому можуть тихо розійтися та й все, але чи треба? Сьогодні в неї настрій поганий і їй здається, ніби щось не так, а завтра встане і все буде добре. Як на мене, головне не спішити й не робити дурниць, через які потім будеш жалкувати.
Але сестра вже зробила таку дурницю. Почала листуватися з якимось чоловіком в інтернеті. Познайомилася з ним і домовилися про зустріч. Казала, що в них багато спільного і їй завжди хотілося мати такого друга. Чоловік про нього, звісно, нічого не знає.
По-перше, як їй взагалі вистачило сміливості призначити зустріч з якимось незнайомцем, а по-друге, я дуже сумніваюся, що той мужчина шукав в інтернеті просто “подругу”.
Словом, я намагалася переконати сестру не йти на цю зустріч, але вона мене не хоче слухати. Каже, що розведеться й почне жити нове життя, може й з новим інтернет другом.
Але мені здається, що це буде її найбільша помилка. Вона зробила проблему на пустому місці й хоче зруйнувати свою сім’ю. Чому просто не сісти й не обговорити з чоловіком все, що турбує й не подобається? Він може взагалі нічого не підозрює, що в них там якісь проблеми в сімейному житті… А вона вже розлучатися надумала…
