Сестра вkр_aлa у свого брата всі гроші та чкурнула за кордон. Я на колінах блaraлa сина пробачити її.

Між моїми дітьми ніколи не було порозуміння. Що мій син, що донька — обоє вперті й не готові йти на компроміс.

Мій син вдало одружився, у нього хороша жінка, вже є синочок. Він постійно на роботі, працює майже без вихідних. І я його підтримую, бо він хоче доброго життя, відчуває відповідальність за свою сім’ю.

А ось донька завжди заздрила йому. Не знаю, як я її так виховала, бо дітей ніколи не розділяла. З чоловіком їй не пощастило, розлучилися, не проживши й року. Але і характер у неї не найкращий. Вона моя донька, але хто, як не я, мав їй про це казати.

Марта сама не знала, чого хоче. Вона вискочила в 19 років заміж за старшого на 10 років хлопця. Той вже сім’ю хотів, дітей, а вона про таке навіть не думала. Хлопець був багатий, тому вона за нього й вчепилася. Думала, буде возити її на відпочинки, водити у ресторани та дарувати дорогі подарунки. Але в житті так просто не буває. Я довго сварила її за те, що відпустила його, бо хлопець хороший був. Не тільки тому, що при грошах, але сам собою, спокійний, розумний, таких у наш час мало.

Після розлучення вона залишилася без нічого. Працювати не звикла, тому чекала, що ми з батьком будемо її утримувати, як це робили до того. Але ми живемо від зарплати до зарплати. Єдина надія на Ігоря, брата її.

Я одного разу розповіла йому про ситуацію сестри, але він навіть не дослухав. Сказав, що грошей їй не дасть, бо вона має сама собі раду давати. А я його розуміла, але серце боліло, бо це ж моя рідна донька. Проте, я не очікувала, що вона піде на таке.

Одного разу Марта приїхала до нас в гості й вкрала всі Ігореві заощадження. Він якраз повернувся з-за кордону, збирався хату перекривати, ремонти робити.

Коли зрозуміли, що грошей немає, одразу підозра впала на Марту, бо більше нікому. Але було вже пізно. Вона похапцем зібрала речі й першим рейсом вилетіла в Португалію.

Я на колінах благала сина, щоб пробачив її, що я сама віддам всі гроші. Він хотів звернутися в поліцію. Але послухав наші з батьком благання. Лише сказав, що знати її більше не хоче.

Я кожної ночі плакала і думала, як вона там. Мені було жаль сина, але й доньку теж, бо відчувало материнське серце, що не побачу її більше. Але Марта зовсім про нас не хвилювалася, лише написала мені коротеньке повідомлення, щоб пробачили її, а гроші вона поверне колись.

Пройшло вже 5 років, і від неї жодної звісточки, лише по соцмережах можу сказати, що живе вона добре, про нас забула. Сподіваюся, це те життя, якого вона хотіла. А я вже й не хочу нічого знати про неї, якщо вона так легко відмовилася від своєї сім’ї, від батьків, то хай живе, як знає.

Оцените статью
Сестра вkр_aлa у свого брата всі гроші та чкурнула за кордон. Я на колінах блaraлa сина пробачити її.